Незважаючи на перенесення першого укріпленого містечка Саратова з лівого берега на правий, набіги татар і калмиків-кочівників і нападу їх на Саратов не припинилися. Незабаром після того до споконвічних ворогів мирного розвитку нового міста приєдналася і понизова вовжака вольниця, що особливо розвинулася в царстві Олексія Михайловича. Головний контингент цієї вільниці складали О'Глі селяни і козаки; всяка голота, що шукала волі, простору і розгулу, охоче вступала у зграї розбійників. Все це палило і грабувало там, де можна, а врешті-решт, збираючись у величезні зграї, мало не маленьмя армії, нападало і на міста, майже не мав коштів захищатися від розбійників. Пам'ять про Стеньк Разін і Пугачов досі не померла в Саратовській губерні, збереглася в народних пеєнях, казках і зрадниках.
Щодо Стеньки Разіна, то він опанував Саратову хитрість: підійшовши до містечких стін, розбійник благав пустити його в місто помолитися в церкві, спілкуючись при цьому не їсти ніякого зла. Ороб'я жителі, уявивши так легко відійти від страсної долі, що осягала міста, взяті Разіним, повірили його спілкуванням і впустили Разіна в місто; але вміє з ним увірвалася і вся його величезна зграя і місто було пограбовано. Найбільше Саратов постраждав від Пугачова.
У той час, коли Пугачов рушив до Саратова від Пензи, щойно розгромленої його полчищами, місто мало менше ніж п'ятьсот осіб до регулярного війська. Важко було захищатися з такими обмеженими силами проти незліченної ватаги безшабашного зброду, що складав армію Пугачова, а тут ще саратів влада збільшила труднощі, занявигися несвоєчасною суперечкою про те, кому слід прийняти начальство в час оборони, тоді вже під ними під час оборони міста, — суперечкою, продовжував міста. Полковник Бошняк і статей радник Ладьиженівй сперечалися про те, який чин вище, чи полковника, чи статського радника. У суперечку приймав досить діяльну участь і поет Державін, стан у чин гвардії поручика. Шляхетне змагання між цими трьома особами, а головним чином між двома з них, закінчилося перемогою полковника; Бошняк прийняв начальство над саратівським військом, а Державін і Ладиженсмй вважали за блого піти з міста, перш ніж увірветься в нього Пугачов. Питання про долю Саратова було вирішено дуже скоро: військо полковника Бошняка, що вступило в битву з Пугачовим під стінами міста, було зовсім придушене величезною чисельністю пугачівців, і Саратов відданий самому варварському пограбованйо і всякому насильству з боку розбійницьких шийок. Це було 5 серпня 1774 року.