- 137 відстояти одну версту від берега, приймаючи в'є куб. сажні солі в 700 пудів, виходить обох в'є ея в 2,625,000,000 пуд. У цьому підрахунок, провірка якого доступна кожному, не прийнято жодного перебільшеного множника; навпаки, товщина соляного шару в озері неодмінно перевищує один аршин у багатьох мфетах і перевищувати на стільки, що, наприклад, за вираховано іншого спеціаліста, м. Гобеля, загальна кількість солі в Баскунчакському озерах настільки величезна кількість всього на величезне, але його може лише хвалити Ної Аз. Тим скромним є цифри кількості солі, добутої з Баскунчакського озера в різні роки. Так у 1874 році було видобуто солі 81 мільйон пудів; до 1880 кількість це постійно зростала: в 1875 вона виражалося в цифр 5,5 мил. пуд., 1870 р. у цифр 6,3 мил. пуд., 1877 року 6,3 мил. пудів, 1878 року в цифру 75 мил. пудів, в 1879 він досяг відразу 11,2 мил. пуд. 1880 року воно зросло до 12 мил. пуд. З тих пір, піддаючись різним коливанням в зміел скорочуючи видобутку солі, загальна середня кількість щорічно одержуваного з Баскунчака продукту не перевищувати 12 мил. пудів. Таким чином виходить, що в 1880 році за відсутності солевозної залізниці було видобуто стільки ж, скільки видобувається її і через 12 років після відкриття дороги і посл.
того, коли почалася вперше дивовижна для стороннього погляду.
та боротьба між рейковим рухом та підвозом товарів на волах.
Раз вже ми заговорили про соляні промисли Астраханської губерниш, не можемо замовчати про інші соляні багатства краю.
За 30 верст на південний схід від Баскунчака височить група пагорбів, з яких найвищий не перевищує 10 сажнів; пагорби ці загалом складають соляну гору Чіпчач. Навколо пагорбів — безлюдний степ, майже позбавлений трави, гладкий на неозорий простір, містами покритий піщаними пагорбами, що пересуваються по віл відгра, званими барханами. Гора складається майже цілком із чистої твердої солі. Видобування солі на Чипталь почалося з 1861 року і якщо воно розвивалося повільно, невідповідно природному багатству гори, то, звичайно, головним Калмици ним чином завдяки неабиякості відстань її від найближчої до неї вовжої пристані Владимтівки, віддаленої набагато більше ніж.
У 95 верстах до звіру від Владимрівки розташоване велике Елтонеке озеро, яке вважалося під час воно найпершим джерелом видобутку солі; видобувало в ньому щорічно лише 6 до 10 мільйонів пудів кращої якості самосаджувальної солі, яка перевозилася переважно до слобід Миколаївської, яка сильно розбогала з цієї нагоди. Після конкуренції Баскунчака сильно підірвала соляний промисел на Елтонф завдяки тому, що Баскунчакське озеро, сіль якого не гірша за елтонську, знаходиться набагато ближче до Волг.