Калмики належати до монгольського племені і в проміжок ХТУ-ХУП вЪков вони займали майже всю Середню Аз. В інтересах обезнеченя своїх власників! монголо-калмики склали Ойратівський союз, що складався з чотирьох поколінь: чарошт, дурбот, хомот і торгоут. Вони були могутні і мали на чолі хана з поколів чарош; найближчим їхнім суддям, китайцям, було від них не солодко: провінції Джунгаря, Гобі і Тибеть наповнювалися калмиками настільки, що китайський уряд був безсилий у своєму бажанні витінити непроханих гостей. Одне з поколінь! союзу, саме торгоути, попрямувало на захід з наміром підкорити стра- *) Улусь--кілька пологів, що живуть в одному районі.
ні по берегах "Тобола і Ішима; застав тут росіян, торгоути відкочували в бік Касійського моря. Зрозуміло, що результатом поширення на такому величезному просторах як від Касійського моря до Китаю і від Алтайських гір до Інді, стало роз'єднання між окремими групами. Потім допомогло китайцям впоратися з калмиками, почавши тінити їх одне плем'я за іншим, та ще й киргизи з'єдналися воєдино з метою впоратися з торгоутами і відібрати в них кочівлі біля Кастйського моря. У предках Роса калмики підкорили ногайців поблизу Ахтуби і, помалу проникнувши навіть у середній Волг, почали разом з башкирами виробляти нападу на російське село, забираючись часом досить далеко. Поволжю почала загрожувати небезпека; але на щастя в цей час одноплемінники-калмики в протилежній околиці були підкорені китайцями, тому глава торгоутів, що оселилися на Волг, добровільно прийняв в 1655 підданство Роса вміє з усіма підвладними йому калмиками, зобов'язавшись оберігати Астраханс.
Після, коли імператриця Катерина П, наважившись взяти в руки вільних і буйних калмиків, по суті ніколи не виконували свого зобов'язання дбати про користь Росаї і не розбійнювати, відмовилася затвердити в званні хана головного власника волжеких калми. 1771 року Убуші з 80 тисячами кибиток, кочували на луговій сторін Волги, вирішивши пересунутись в китайське володіння. У цьому згубному шляху остаточно було поховано колишню калмицьку велич; проходячи через киргизькі степи, калмики втратили майже всю свою худобу, відбиту киргизами, і опинилися в такому безвихідному становищі, що до Китаю не прийшло їх і п'ятої частини; безліч загинуло в дорогах від виснаження і голоду, багато було вбито у боротьбі з киргизами і стільки ж у
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]