уть між Нижнім і Казанню представляє собою подвійний інтерес: не кажучи про красу метності всього правого берега, поелднтій унизаний торговими і багатими селами, що можуть у всіх відношеннях посперечатися з такими Уздними містами, як Васильсурек, Возьмодем'янськ і Чебоксари. Такі наприклад: розкинулося поблизу Нижнього-_Підпілля, на всю Россо звив'ятне своїми огірками; промисляче суднобудівне село Кадниці; село
Безводне, відоме виготовленням рибальських снастей і якірною цеією; потім далі Роботи-село, знамените на всю Волгу, як столиця річкових лоцманів, матросів, кочегарів і т. п. У стародавні часи все це були як би положення понизової вольниці, все це промишляло розбоєм і грабунком. Особливо тісну дружбу вели з розбійниками села Лискове та Мурашкіне; мало відставали від них сосздейя: Слопинець, Юркіно, Татинець та Роботи; майже до нашого часу збереглася відома на Волг приказка: Таліїнеце і Слопінець-вось злодій кормилець. У цих же м'єтах розбійничав і горезвісний Ванька-Каїн, ім'я якого в народній пам'яті збереглося майже нарівні з ім'ям Стеньки Разіна. У цьому ж районі, на лівому березі Волги тяглися знамениті Керженсве лісу — постійний притулок для віях, що прагнули сховатися краще від пильного нагляду влади. Не доїжджаючи трохи до Ісада (другої пристані від Нижнього), на правій стороні,