Єдина невелика розкопка, вироблена в Укек в 1878 професорами Кеслером і Гріммом, відкрила тут залишки лінії водопроводу, що йде по напрямку до Волг, влаштованого з гончарних труб, ретельно спаяних цементом. У той же час знаходилися тут в значній кількості срібні і мідні монети, прикрашаючи, глиняний і медний посуд зі східними орнаментами, склепи і могильні плити древнього кладовища і взагалі різні предмети старовини приводять до переконань, що колись на хресті. сліди найдавніших культур. Майже безперечно, що татарське назваті Укек було присвоєно набагато більше стародавньому буртаському місту, яке лише було взято татарами і ними перейменовано. Принаймні на укекських могильних пам'ятниках орієнталісти знаходять сліди погреблення до-татарського періоду; попадаюцція там кістки тварин, вистелені цеглою майданчики над поверхнею укекських могил, вугілля і зола, все це натякає на язичницьке співтовариство жертв над могилами; глеки, зариті при могилах, є також очевидними ознаками не магометанських звичаїв, а скоріше язичницької тризни.
Дуже правдиво буде припущення, що саме на м'єт Укека існувало в до-христаневмя часи місто Гелон, побудований тими вихідцями з Греції, про які ще згадувати Геродот. Місто це було засмучене Дарем Гістаспом під час його походу проти скіів і в той час займало собою простір, що імкнув понад 20 верст в колі. З огляду на те, що з одного боку Гелон перебував на Волг, і з іншого боку, що в усьому районі, що описується нами в справжній главі, є тільки одне велике городище, саме Укецьке, і можна припустити, що подібно до того як Укек було лише татарське найменування древнього буртаського міста, так і буртасське місто в свою таким чином під теперішнім Укецьким городищем зберігаються залишки древнього міста грецьких вихідців, що лежало на шляху тодішньої їхньої широкої факторської діяльності. Про пізнішу долю Укека є точні вказівки і імфуються лише деякі натяки арабських письменників, що він був зруйнований Тамерланом.
З пам'ятників старовини, у різний час знайдених на Укек і описаних князем Л. Л. Голіциним і С. С. Краснодубровським, можна особливо відзначити ідолів, з яких 7 або 8 кам'яні і один срібний, що мають вигляд жінки, що сидить у кріслі з руками, складеними на живіт, і з ложками; гладко обтесані плитняки біля аршина завбільшки, з ко-
ЇЇ в У
[Адм
. Ц _ т р Рани ім
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
трапець, зірочками і кружальцями; великий восьмикінцевий хрест стародавньої роботи; старовинну печатку з якогось темного каменю з вирЪзанною на ній слов'янськими літерами написом „Друк Михайла князя Чернігівського“.