Частина 1

Друга різновид противників більшовизму — помірковані і реформаторські соціал-демократи. Це були в першу чергу противники від початку більшовицької революційної тактики, т. з. про схвалення більшовиками розгону Установчих зборів анархістами (більшовики були певною мірою причетні до цього розгону); по-друге, пізніше вони стали противниками антидемократичних і антигуманітарних заходів більшовиків, таких як придушення свободи друку та зібрань. Вони також були противниками принципу негайної та повної експропріації капіталістів і землевласників без компенсації. На їхню думку, більшовики повинні були шукати співпраці з демократами Заходу. Вони звернулися за допомогою до Маркса і сказали, що соціалізм може виникнути лише шляхом розвитку через капіталізм. У політичному плані в Росії після повалення царизму повинна бути спочатку демократія, а в економічному — капіталізм. Після цього, після того, як цей розвиток повільно відбувся, Росія дозріла б для соціалізму. Соціалізм повинен пройти шляхом прогресивного розвитку; він є продуктом еволюції. Росія ще не дозріла до соціалізму. Вони також виступають проти свободолюбивих тенденцій більшиків, їхніх надзвичайних комісій тощо. Але коли вони при владі, вони ні в якому разі не дозволяють собі керуватися гуманітарними поглядами у своїй політиці. Носке, який належить до цієї групи, як міністр оборони, повівся не гуманніше, а може, лицемірніше, ніж більшовики. Загалом ця група соціал-демократів, соціал-патріотів і реформістів, чи як їх ще називати, відкидає принципи, методи і тактику більшовиків, бо більшовики для них надто радикальні. Крім того, ці соціал-демократи борються з більшовиками таємно чи явно — переважно таємно — усіма силовими засобами. Вони допомагають збройній контрреволюції, підтримують блокаду Росії і т. д. За часів соціал-демократичного панування в Німеччині цей уряд робив усе, що міг, проти більшовицької Росії.