Поки що Зінов'єв. Я сам чув про численні подібні випадки в Росії від різних людей, але якщо я згадаю Петра Кропоткіна, Емму Гольдман чи Спірідонову чи інших яскраво виражених антицентралістів, які зібрали багато матеріалів, то, ймовірно, декому здасться, що ці казки забарвлені. Але це не дуже добре сприйнято таким чином, коли воно виходить з вуст заклятих централістів. Те, що сталося з селянами Усолья, сталося і з незліченною кількістю інших селян про ліс, а також з петроградськими робітниками, і так буде завжди і мусить бути, доки в усіх господарських організаціях панує система централізму. Справа не тільки в кількох недоліках, так, як ви вважаєте, у Зінов’єва, але в тому, що звинувачують принцип політичного централізму. Я можу додатково проілюструвати це особистим досвідом: моя подруга в Москві попросила мене придбати для неї кілька антикварних книг. Після довгих пошуків я випадково побачив книжки в радянській книжковій крамниці, зайшов і захотів їх купити. Але тут почалися мої неприємності. Так, я міг купити книжки, але спершу мав отримати дозвіл від книжкового центру «Centropitschatsch». Я взяв адресу і пішов. Але місце було на іншому кінці Москви. Приїхавши туди (треба пішки, бо населення не може їздити на машинах, як іноземні делегати), я знайшов його закритим. Наступного дня я знову пішов, але мені сказали, що його вже немає, а в іншому місці. Нарешті знайшовши Book Central, я спочатку підійшов до жінки, яка сиділа за столом. Вона наказала мені заповнити листок і відправила мене до сусіднього кабінету. Там потрібно було заповнити ще один бланк назвами книжок, які мені потрібні, і з цим порожнім мене відправили в іншу кімнату. Там його зареєстрували, і мене відправили назад у другу кімнату з порожнім замовленням. Тепер бланк замовлення було підписано, і тепер я міг піти в книжковий магазин і взяти три антикварні книги. Але зараз я побачила в магазині німецьку книгу, яку б хотіла собі купити, мені сказали, що потрібно знову отримати бланк замовлення з центру. На той час мені було досить цього, і я залишив книгу лежати там, де вона була. Щоб купити пару антикварних книг, потрібно, отже, два дні. Не дивно, якщо життя засмічується і невдоволення ним зростає. Але це не просто якісь недоліки організації, а неправильна вся система.
Те, що бюрократія, близький друг централізму, процвітає за таких умов, зрозуміло без додаткових аргументів. І
чиновництва в Москві удвічі більше, ніж робітників. Відповідно до плакатів «Роста» — їх часто можна зустріти на стінах у Росії — ось дані про населення за 1919-1920 роки:
400 тис. дітей до 16 років, 250 тис. домогосподарок, 105 тис. робітників, організованих у профспілки, 233 тис. радянських службовців і чиновників, 312 тис. осіб буржуазного елементу.