щоб дискредитувати революційних синдикалістів і анархістів перед революційними робітниками. Перед вибухом революції і перед війною жодному російському більшовику не спало б на думку назвати революціонера-синдикаліста й анархіста контрреволютипністом лише тому, що він відкидав державу, диктатуру пролетаріату й централізм, а також капіталізм. Навпаки, тоді анархіст і синдикаліст мав би набагато більше права дати більшовикам таке прізвище. Але він, звісно, не називав більшовиків таким іменем. Але тепер справа змінилася. Більшовики — правляча партія. Їхні теорії, методи й тактики тепер уже не є платонічними; вони стали холодною реальністю, яка часто цілком сприймається російським народом. Теорії та методи, які раніше були більш-менш корисним матеріалом для обговорення в газетах, сьогодні є в Росії постановами, указами та законами для російського народу. Коли ми сьогодні вступаємо в полеміку проти цих теорій і тактик, ми також змушені зайняти позицію щодо указів. Але коли ми це робимо, більшовики клеймують нас, якщо наша критика буде несхвальною, контрреволюціонерами. Ми, звичайно, можемо так само мало утримуватися від цієї критики зараз, як і раніше. Але різниця в тому, що ми сьогодні маємо конкретну основу, тоді як раніше ми працювали лише з гіпотезою. Однак слід зауважити одну річ: різницю між указами, законами та постановами, які випливають із теорій, і тими, які можна простежити в умовах Росії. Критика останнього була б критикою самої революції, оскільки більшовицька партія є революційною партією. Але такої критики ми ще не можемо ввійти, особливо як революціонери. Критику першого ми сьогодні вважаємо такою ж необхідною, як раніше дискусію між різними соціалістичними групами. Але, крім того, ми повинні дослідити вплив на людей обох типів указів і законів, тих, що випливають з теорій, і тих, які простежуються в умовах. Як би мало ми вірили в укази і закони, все ж мусимо визнати, що вони викликають реакцію в народі. Народна реакція на ці декрети є частково доброзичливою, частково ворожою, відповідно до їх характеру та побажань народу. Бо є декрети, які вивільняють революційну силу народу і стимулюють його, а є декрети, які гальмують його від нищення революційної ініціативи.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]