Другий приклад. Коли більшовицькі газети в Україні писали в липні 1920 року, що Махно воював проти більшовиків і працював разом з Врангелем, тоді два харківські анархісти Йосиф Емігрант і Макроусов пішли до Раковського, президента республіки, і сказали, що вони вважають це неправдою. Вони просили дозволу уряду вислати анархістську делегацію до Мачного для розслідування справи. Раковський пообіцяв це зробити. Макроусов був командиром бригади Червоної армії, і саме його дивізія вибила поляків з Києва. Але коли Макроусов, якого вони поважали за його військові заслуги (хоча він був анархістом), був у від'їзді, близько двадцяти анархістів були заарештовані надзвичайною комісією Харкова, оскільки передбачалося, що анархісти, які хотіли піти на Махно, мали до нього зв'язок. Їх звинуватили у змові. Більшість із них довелося звільнити через відсутність доказів. Але одного з них, Йозефа, Емігранта, залишили у в'язниці. Він оголосив голодування і через вісім днів був звільнений.
Якби було так, як писали більшовики, вони б не мали підстав арештовувати цих людей. Це скоріше свідчить про те, що вони боялися бути засудженими за брехню.
Незважаючи на всі ці засоби, які радянська влада використовувала в боротьбі проти Мачна, їй не вдалося дискредитувати Мачна перед населенням. Селяни шанують і люблять Махно, як свого, і навряд чи знайдеться на всій Україні такий* народний чоловік, як Махно. Селяни дали йому прізвище Батькно, тобто Батько. Вони сплели вінок з історій про його голову і розповідають між собою про Батько найнеймовірніші казки. Махно для них не «Пан» (Господин), а їхній «Батько» (Батькно). У які б небезпеки не кидалося «Батькно», він шляхи виходять із них цілими, як із дива. Тому що у Махно були такі великі армії, які завжди розпускалися знову, тільки щоб знову повстати; оскільки йому так часто доводилося тікати, але завжди повертався знову, селяни казали, що Баткнп не можна перемогти. Існує переказ, що Батькно був у таборі Денекіна і в його наметі. Він був переодягнений і розмовляв з Денекіним. Раптом він сказав: «Я Махно» і зник. Як приклад тактики Махно кажуть, що, зайнявши місце, він наказує звільнити один або кілька будинків, а потім робить вигляд, що має там жити. Коли настає вечір, він переодягнений йде в якесь інше село і спить там невідомо. Інша казка про Махно: в якомусь селі дрібний, нікчемний селянин (так виглядає Махно) продає тарілку з маслом. Покупець, якому також дістанеться страва*, може, прийшовши додому, знайти на тарілці такі слова: «Хто купив це масло, той бачив Батько-Мачно».