Поразки Червоної Армії в Польщі породили серйозні конфлікти в самій комуністичній партії. На початку війни проти Польщі я тільки приїхав до Москви, як відбулося перше велике армійське шоу, парад на Театральній площі. Наступного дня, 6 травня 1920 року, Карл Радек пояснив мені, яке велике значення для Червоної армії було взяття генерала Брусилова. «Коли Ллойд Джордж прочитає про це, — сказав мені Радек, — він, а з ним і всі політики англійського уряду, скажуть собі, що більшовики не можуть бути такими поганими, зрештою, коли така людина, як Брюсилов, може працювати.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Самі більшовики тепер бачать несприятливе становище в Червоній Армії і виразили цей факт на своїй партійній конференції в Москві в жовтні 1920 року. Зінов'єв сказав:
«Товариш Троцький після свого повернення з фронту розповідав нам, що він бачив там сотні товаришів, які відмовляють собі в усьому, які не їдять досхочу. Вони живуть на малих пайках і через це стають шкірою та кістками, і все-таки вони дуже важко працюють, щоб врятувати честь нашої партії на фронті. Але немає сумніву, що поряд з ними серед солдатів є інший прошарок. Так, цілий прошарок. Як би там не було». Це люди по-різному розуміють свої права і обов'язки, які позбавляють партії тяжкими жертвами та важкою працею десятків тисяч наших перших і проміжних членів партії.
Берс. Деякі комуністи, яких мобілізували і відправили на фронт, там працюють і живуть так, що з повним правом можуть скаржитися».
Я міг би згадати багато інших випадків, про які мені розповідали люди (комуністи і некомуністи), що поверталися з польського фронту, але я хотів би більше дозволити говорити лише т. Зінов’єву, бо його найменше можна запідозрити в тому, що він малює все чорнішим, ніж є. У всякому разі, умови повинні нести частину відповідальності за поразки на польському фронті.
Цим чесні наміри комуністів ні в якому разі не будуть оскаржені, але ми скоріше продемонструємо, що Червона Армія сама по собі не є соціалістичним органом, як це фальшиво називає Троцький, але що це армія, як і будь-яка інша армія, і не може бути нічим іншим, тому що вона не може відмовитися від свого характеру мілітаризму.