хліба, маємо тепер поділ трудящих мас на панів і слуг, керуючих і керованих, правителів і підданих. Партія так званих комуністів, яка володіє необмеженою владою, утворює централізований радянський уряд з усіма його центральними комітетами, міськими, районними і урядовими комітетами і т. д. Право робітників і селян обирати вільні ради стало фікцією. Від громадської ради до Всеросійського з'їзду рад, від з'їзду союзів до так званих вільних безпартійних селянських конференцій немає нічого вільного, але все підривається партією. Була створена гігантська система шпигунства. Під виглядом боротьби з контрреволюцією комуністична партія через свій «Партком» (партійні комітети, що утворюються повсюдно) тяжко наклала руку на трудяще населення. Преса задушена. Немає вільного обміну думками ні на вулиці, ні вдома, ні на зборах, ні на роботі. На вулиці шпигує «чека» (надзвичайна комісія); в будинку «до\мком» (будинковий комітет комуністичної партії, якщо в будинку живе партійний комуніст); на роботі на заводі («фабком» (заводський комітет комуністичної партії). Далеко від нижчих верств робітників «Совнарком» (Рада Народних Комісарів) утворив сильний уряд, який спирається на сильну армію. Уряд має перетворився на орган, інтереси якого протилежні інтересам революції».
Ці описи ситуації пропонують надзвичайно цінний матеріал для розуміння теперішнього характеру Рад.