Якщо тепер запитати себе, звідки ці порівняно сильні анархічні тенденції українського селянства, то можна сказати, що, крім природного прагнення до волі, сильний вплив справили умови останніх років революції та війни. Хто не зможе зрозуміти, що народ буде ненавидіти всі політичні уряди, коли протягом шести років він мав тринадцять різних урядів, як це було в деяких урядах, таких як Київська, Полтавська та Бердянська. Але всі ці уряди були урядами війни і, отже, мусили показати себе з гіршого боку. Вони реквізували у селян зерно, коней тощо, словом, селяни були для урядів лише засобом ведення війни.
Щодо теорій анархізму, то революційний рух селянства має в собі лише частини анархізму. Але цей рух не тотожний анархістському руху України. Хоча більшовики називають увесь селянський рух (який за часів Махно завдає їм стільки труднощів) часом анархістським, а іноді звичайним бандитським рухом, анархісти жодним чином не ідентифікують себе з селянським рухом Махно. І досі значна частина анархістів України приєднується до махрового селянського руху, щоб працювати за свої ідеї. І в той час, як вони, з причин, згаданих вище, і через споріднений характер цього руху, знайшли хороше поле для своїх ідей і досягли великого прогресу в цих колах, весь рух Махно був позначений сторонніми як рух анархістський.