Це дуже ймовірно залежить від впливу Маркса. Весь робітничий рух, який називає себе марксистським, ніколи не був спрямований на ведення боротьби проти експлуатації робітників як споживачів. Цій обставині в їх пропаганді не приділялося достатньої уваги. Робітників обманюють і експлуатують не тільки на фабриці, але й у задоволенні всіх своїх потреб.
Економічне життя складається з двох частин: виробництва і споживання. У капіталістичній системі обидві частини, природно, пропонують шанс для експлуатації робітників. З цієї причини робітники повинні однаково боротися з обома цими видами експлуатації, якщо вони хочуть знищити капіталістичну систему і замінити її соціалістичною або комуністичною системою. Але вони цього не робили і поки не роблять. Навіть сьогодні їхня боротьба спрямована більше проти експлуатації у сфері виробництва. Тільки як виробники вони створили організації класової боротьби, і тільки як виробники вони ведуть боротьбу з капіталом. Існували в Росії споживчі товариства не були організаціями класової боротьби. У Німеччині вони також не такі. Навіть якщо існують товариства споживачів, членами яких є лише робітники, вони все одно є лише класовими організаціями, але не організаціями класової боротьби. Під кінець вони також почали трохи функціонувати як такі, піклуючись про робітників під час страйків. Незважаючи на те, що ця справа очевидна, настільки ж прикро те, що робітники не мають і не мали організацій класової боротьби в сфері споживання. Це можна зрозуміти, тому що робітників безпосередньо експлуатували і експлуатують лише як виробників. Але як споживачі вони піддаються опосередкованій експлуатації. Пряму експлуатацію робітники легко бачать і розуміють, непряму експлуатацію вони помічають важче. Цією обставиною скористалися соціалісти. Вони показали робітникам, що їх експлуатують як виробників, і закликали їх до організації та боротьби. Але це невибачено необдумано. Обов’язком соціалістичної пропаганди було вказати робітникам на ту сторону експлуатації, яка була не менш важливою, хоча її не так легко побачити й зрозуміти. Спонукати робітників до боротьби за вищу зарплату, звичайно, було легко. Але яку користь принесла ця одностороння боротьба виробникам? Нічого доброго! Навіть якщо вони вигравали боротьбу й отримували вищу заробітну плату, капіталісти завжди мали відкритий інший бік експлуатації, про який робітники не думали. Капіталіст підняв ціни на свої товари і тим самим перекинув зростання заробітної плати на споживачів, або, іншими словами, через підвищення заробітної плати експлуатація не зменшилася ні на йоту.