Таким чином, більшовики змушені були утримувати буржуазію, яка до революції була лідером промисловості, чи то фізичною силою, чи то надзвичайно високою платнею. Останній метод виявився найкращим, і капіталістична політика заробітної плати була продовжена, але в той же час вони пояснювали, і вони це роблять досі, що метою є подальший розвиток робітників, щоб зробити буржуазію більш зайвою і замінити її робітниками.
Але якщо тепер їм у Росії так не пощастило, що революція застала робітників непідготовленими і не в змозі вирвати виробництво з рук капіталістів, то ми повинні принаймні винести з цього урок. Бо погано в тому, що робітники, які, природно, не є політекономами і не розуміють зв'язку речей, звинувачують революційну партію чи організацію, яка опиняється при владі. Цього разу це були більшовики, але якби це були синдикалісти, або анархісти, чи будь-який інший революційний уряд, тоді це була б та сама ліра, на якій вони були б змушені грати, і робітники вважали б їх своїми правителями, так само, як вони тепер вважають більшовиків.
Цей урок синдикалісти витягли вже давно, оскільки вони закликають робітників готуватися і розвивати себе особисто, а також свої організації таким чином, щоб коли революція вибухає з різних економічних, психологічних і політичних причин, вона застає робітників підготовленими. Як не дивно, синдикалістів, які так навчають, засуджують і «звинувачують» ті самі більшовики та партійні комуністи, що й реформістів. Таким чином, все ставить з ніг на голову. Замість того, щоб більшовики сказали синдикалістам: «Так, ви маєте рацію; якщо революція і соціалізм не стануть повністю дискредитованими перед робітниками, тоді ми повинні вийти на цей шлях», вони кажуть синдикалістам, що «якщо вибухне революція, ми або посадимо вас у в'язницю, або поставимо вас до стіни». Так робили в Росії в усіх подіях, де багатьох анархосиндикалістів посадили за грати.
Вони не можуть повністю відірватися від цієї доктрини, яка, з одного боку, проголошена синдикалістами, а з іншого боку також Ойгеном Дюрінгом у його книзі «Соціальний порятунок» багато років тому, і з цієї причини ця доктрина таємно вкралася в тези III. Інтернаціонал, де профспілкам відводиться велика роль у завоюванні політичної влади та в економічному розбудові комунізму. Але головну роль відіграє, звичайно, політична, комуністична партія.
Незважаючи на все це затемнення та завісу, неможливо приховати той факт, що соціальна революція буде настільки сильною.