5. На цій підставі можна було б говорити щонайбільше про диктатуру революційних робітничих організацій всередині пролетаріату. Чим глибше революційні політичні партії занурюються в революційну пролетарську масу, тим коротшим буде перехідний період.
6. Насамперед йдеться не про диктатуру пролетаріату, а про розбудову тіла, створеного пролетаріатом для підтримки соціальних досягнень революції. Диктатура однієї партії над пролетаріатом веде до бездушного механізму, оскільки партія визнає принципи дисципліни, а не тактику справжнього життя.
7. Догматична, механічна партійна диктатура веде до догматичної, механічної централізації, оскільки партія не в змозі контролювати економічне життя країни іншим способом. Догматичний і механічний централізм вбиває кожну ініціативу і більше руйнує, ніж будує. Він характеризується руйнуванням, а не будівництвом.
8. Аксіома: при будівництві будинку спочатку закладається фундамент, а дах — останньою! У Росії було навпаки. Центр вирішує, що робити. Конструкція розвалюється на шматки на півдорозі, оскільки знизу немає відповідної дії. Промислові ради не повинні бути інструментами в руках центрального органу, вони повинні бути ініціаторами, а їх діяльність повинна регулюватися лише центральним органом.
9. Ради не повинні бути знаряддями в руках централістського органу, а справжнім джерелом життя в їхньому полі діяльності. Росія на дорогому досвіді вчить нас, що нашим девізом має бути «знизу до верху». Централістична диктатура не потрібна, а тим більше для всіх галузей життя. Кожна філія повинна сама вирішувати, що централізувати.
10. Політична та економічна діяльність повинні бути злиті в одне ціле. Коли політичні та економічні проблеми йдуть рука об руку, вони перетворюються на соціальні проблеми. Економіка — це організація умов життя. Соціальна політика — це відносини між людиною в усіх умовах життя.
Анархо-синдикалісти також за Ради, але проти Рад політичних партій. З їхніх резолюцій про Ради можна дізнатися про різницю між ними та більшовиками в цьому плані. Серед іншого вони містять:
«З огляду на роль, яку відіграють Ради в боротьбі проти контрреволюції, ми повинні відзначити наступне:
1. Що зростає невдоволення робітників більшовицькою тактикою щодо рад та інших організацій.
2. Що диктатура більшовиків над Радами та іншими організаціями праці перетягує робітників на бік Установчих зборів.
3. Що для успішної революційної боротьби необхідно, щоб трудящі маси мали чітке розуміння Рад.