Розбудова російських союзів частково ведеться зверху вниз, частково знизу вгору. Але їх функції виконуються виключно зверху вниз. Отже, ми отримуємо краще уявлення про загальну діяльність спілок, які водночас служать регуляторами виробництва, коли розглядаємо їх зростання назовні від центру, як це передбачено правилами. У Росії членство в профспілках є обов'язковим для всіх промислових робітників. В Росії 4% мільйонів організованих робітників (1920).
Кожна організація повинна бути практичною, тобто її форма повинна відповідати функціям, які вона виконує. Оскільки нинішня функція російських спілок полягає в тому, щоб управляти промисловістю і виконувати завдання, поставлені перед ними Вищою Радою Народного Господарства, яка має виробництво в своїх руках, профспілки повинні бути так організовані, щоб вони могли справедливо виконувати ці завдання. Цехи (заводи, печі, шахти, транспортні та збутові підприємства) більше не в руках приватних роботодавців, а в руках держави. Коли цехи ще були в руках приватних роботодавців, профспілкова організація такого типу, яка існує сьогодні, не була необхідною для капіталістичного виробництва. Але коли все було націоналізоване і таким чином стало власністю одного власника (держави), цей єдиний власник також мав бути в змозі контролювати все з однієї центральної точки. Ми можемо найкраще проілюструвати це, якщо уявити собі велику капіталістичну компанію, яка не належить жодній особі, але все одно всі нитки йдуть разом в одній центральній точці. З цієї центральної точки все ведеться. Все має знову повернутися до тієї точки.
Керівник виробництва — Вища рада народного господарства. До виробництва належать дві частини: люди і речі. Організацією людської частини є профспілки. З цієї причини Вища рада народного господарства повинна діяти через профспілки. Спосіб процедури такий: Керівники фабрик призначаються S.C. N.E. після висунення профспілок. Крім того, представники S. C. N. E. мають місце в радах профспілок. Крім того, профспілки мають свого представника в Комісаріаті праці. На цю посаду шляхом спільного вибору профспілок призначається комісар Наркомпраці, який одночасно є членом Ради Народних Комісарів.
а) Центральна Рада Всеросійських Союзів складається з 120 членів і обирається з'їздом місцевих окружних комітетів, урядових комітетів, місцевих окружних рад і урядових рад. Головою Центральної Ради Всеросійських Союзів є Михайло Томський. До складу Центрального комітету входять одинадцять. Це, окрім Томського: А. А^дреєфф, В. Косіор, Е. Хольцман, Х. Зіперович, Н. Іванофф, Н. Бухарін, П. Руцутак, Я. Лутовінов і В. Шмідт.