чим успішніша, тобто соціальна рівність, тим швидше буде реалізована, тим краще до неї підготовлені робітники. Хто хоче бути прихильником соціальної революції і не дивиться головно на це, а на завоювання політичної влади, той показує, що в глибині душі він більше бунтівник, прихильник насильницьких фраз, а не соціаліст. Але такими є більшовики в Росії і політичні комуністичні партії в усіх інших країнах. Головне завдання справжнього соціаліста чи комуніста, якщо ви так їх називаєте, полягає саме в тому, щоб підготувати себе, робітників і селян до соціальної рівності в економічному, інтелектуальному та моральному плані; але для цього він повинен бути синдикалістом.
Треба додати ще одну обставину, яка сприяла розвитку 35-ти розрядів заробітної плати або тому, що буржуазія оплачується краще, ніж робітники. Це було використання девізу: «Хто не працює, той не їсть» як тактичний принцип. Як теорія, це речення є звичним місцем соціалістичної чи, якщо хочемо іронізувати, біблійної пропаганди. Правильно і справедливо: хто не працює, той не їсть. Але це не слід тлумачити так, що той, хто не працював до цього часу, віднині не матиме нічого їсти. Соціальна революція є актом соціальної справедливості, завдяки якому покінчено з соціальною несправедливістю, а не навпаки. Соціальна революція повинна дати кожному щось їсти, незалежно від того, що він робив раніше, навіть якщо він взагалі нічого не робив. Однак цей метод слід рекомендувати не тільки з точки зору справедливості, але також і з точки зору революційної тактики. Те, що буржуазії Росії не давали їсти нічого або менше, ніж іншим, помстилося. Коли вони згодом знадобилися для організації технічного та промислового життя, вони стали ще більш запеклими ворогами робітничого класу, ніж раніше, через цю саму тактику.
З цього також маємо урок: не підтримувати негативних тенденцій, не давати волю інстинктам помсти в собі чи в інших, а боротися з ними і, навпаки, робити все, щоб народження соціальної революції стало актом вирівнювання та соціальної справедливості. Або, кажучи більш звичайними словами: дати хліб усім має бути першим обов’язком соціальної революції.
Страхування працівників
Коли раніше, в дореволюційні часи, соціалісти, синдикалісти чи анархісти уявляли своє ідеальне суспільство реалізованим або малювали його перед собою, вони ніколи не думали про таке поняття, як страхування робітників чи трудове законодавство. Для німецьких анархосоціалістів чи синдикалістів такі речі завжди мали присмак політики Бісмарка. Соціальна законодавча діяльність проти безробітних, хвороб, нещасних випадків тощо, на користь робітників вважалася необхідною лише в капіталістичній державі, коли вона вже була