Одним із цих факторів є принцип політичного централізму, який так безмежно вихваляють більшовики. Цей принцип, який Радек, Троцький і всі лідери більшовизму вихваляють як найкращий стиглий плід на дереві соціалістичного розвитку, мав, однак, справді руйнівний вплив на економічне життя, і це відбувається аж до наших днів. Тому хвалебні пісні, які більшовики співають централізму, мусять з необхідністю закінчитися сумним голосінням через факти економічного краху. І найяскравіша діалектика Радека і Троцького не може приховати свого характеру порожньої демагогії. Я не можу тут не використати слова «порожня демагогія», коли читаю, як брудно, справді Маркс-Енгельс, Радек атакує Бертрана Рассела у своїх провокуючих виливах: «Сентиментальна подорож Бертрана Рассела до Росії». У тій праці, власне, нічого, крім чистої демагогії, знайти не можна. Проти щирих описів Рассела Радек не наводить жодних фактів, а пише лише про «тапочки Расселя біля гарячої печі». Цим він може справити враження на своїх російських шанувальників, але не на мислячих людей і, звичайно, не на робітничий клас світу. Це посилання на тактику більшовицьких теоретиків тут зроблено лише для того, щоб показати, яке значення слід надавати їхнім параметрам.
Нам не потрібно вступати в теоретичну дискусію про принципи централізму. У зв’язку з цим достатньо показати, як при принципі централізму як фундаментальному принципі організації економічне життя не процвітає, як вільний розвиток приватної ініціативи повністю пригнічується і як економічне життя страждає від цього невимовним чином.
Уже розглядаючи питання сільського господарства, ми бачили з наведених прикладів, що через політику комуністичної партії та ситуацію, що з неї випливає, площа обробленої землі зменшилася. На VIII. Цьому додалися цікаві докази Всеросійського з'їзду Рад. У промисловості не набагато краще. З 1191 металургійних комбінатів Росії працює лише 300. Виробляється лише 20% чавуну мирного виробництва. Харчова промисловість також значно впала. На паровому млині в Самарі до війни мололи 18 000 пудів борошна на день, а тепер тільки 5000-6000 пудів. У всій Самарській губернії до війни було вироблено 60 мільйонів пудів зерна, а тепер лише 20 мільйонів пудів. Ці цифри свідчать про надзвичайне зниження виробництва, причини якого ми можемо шукати там, де захочемо.
Надомники та їхні кооперативи або
Артілі