MediaArhiv

Частина 4

сторінка 68/158

Різниця між націоналізацією та соціалізацією часто дуже помітна, особливо там, де йдеться про промислові підприємства. Що стосується землі, то простіше. У Росії в цілому можна говорити про соціалізацію грунту. Її відмітною ознакою є те, що земля належить селянам особисто, але вони не мають законного права її продавати. Те, що це трапляється тут і там, незважаючи на це, свідчить лише про те, що одними лише указами не можна запровадити нові форми економічного життя. Оренда та рента припинили своє існування, і залишилися лише податки, переважно в натуральній формі. Частина колишніх великих маєтків перейшла у державну власність, і щодо них можна говорити не про усуспільнення, а про націоналізацію. Те, що стосується цих державних земель, також стосується націоналізованих («державних») промислових підприємств. Держава монополізувала шахти, засоби транспорту, більшу частину великих заводів, торгівлі та комерційних будинків. Якщо раніше ці підприємства належали великій кількості дрібних промислових лицарів і частково також невеликій кількості великих «капітанів промисловості (порівняно зі Стіннесом у Німеччині), то сьогодні все це належить одному власнику, державі. Але тут перед нами щось більше, ніж проста націоналізація. У Німеччині вже за режиму Вільгельма ми націоналізували залізниці та пошту. Навіть в Америці залізниці були значною мірою націоналізовані під час війни. Але ця націоналізація відрізняється від російської тим, що держава випускає векселі та боргові зобов'язання, а власники цих зобов'язань чи облігацій отримують дохід без праці, збираючи проценти тощо.

У Росії це скасовано. Російський радянський уряд не виписує жодних зобов'язань і скасував усі капіталістичні вимоги. По відношенню до іноземних країн процедура не була цілком послідовною. Завдяки нинішній політиці поступок капіталістичним державам радянська республіка — правильно це чи ні — повернулася до більш примітивної форми приватного господарства.

Різниця між націоналізацією в капіталістичних державах і в «радянській Росії» очевидна. Але чи настільки велика ця різниця, щоб вона натикалася на соціалізацію?