Маріополь та Олександрійськ. Радянський уряд, який лише незадовго до цього писав у своїх газетах, що Махно співпрацює з Врангелем, змушений був повідомити, що Махно «зараз» знову діє проти Врангеля. Махно знову надіслав радянському уряду ноту, в якій ще раз вимагав свободи Волліна та решти його друзів. Оскільки Махно цього разу мав силу за своїми словами, більшовики були змушені поступитися. У п'ятницю, 1 жовтня 1920 р., друзі Махно, анархіст-теоретик В. М. Ейхенбаум (Воллін) і помічники Махно, Чубенко і Габриленко, були звільнені з в'язниці, де вони до того часу перебували як заручники Махно. Обидва перші сиділи в Бутирській в'язниці в Москві, другий - у Харьківській в'язниці. Тоді ж був помилуваний Махно, який з 13 січня 1920 р. перебував поза законом. Але 2 і 3 жовтня 1920 р. в московській «Исестии» з'явилося повідомлення про наступ Червоної Армії проти Врангеля. З Маріополя та Олександрівська Врангель був вигнаний. Далі говорилося, що Махно знову об'єднався з Червоною Армією. Ті, хто всередині, змушені були посміятися над цим безглуздим і абсолютно непотрібним спотворенням правди. Правда була, як випливає з самих «Известий», що саме Махно переміг Врангеля! Але ми повинні визнати, що, оскільки Махно після того, як його вимоги були прийняті, оголосив про готовність воювати разом з Червоною Армією проти Врангеля, у них були певні підстави оголосити Махно частиною діючої Червоної Армії, і вони так і зробили, оголосивши, що «Червона Армія взяла Маріополь, Гулай-Поле та Олександрівськ».!!
У середині листопада 1920 року Врангель був майже повністю розбитий. Можна було передбачити, що Червона Армія, яка завдяки миру з Польщею в Ризі звільнилася, кинеться на Врангеля і розгромить його. Але початком кінця Врангеля слід зарахувати Махно.
Зважаючи на такий стан речей, було сигналом браку доброго смаку для більшовицьких газет, які не повинні були боротися з іншими революціонерами, що вони все-таки це робили. Наскільки вони помилялися, вони самі переконалися через деякий час. Так, одна з їхніх статей, яка виходить англійською мовою в Москві («Огляд російської преси», видання від 29 жовтня 1920 р.), у статті під заголовком «Махно і Врангель» говорить наступне: