Однак таке розслідування дуже складне. Класифікація указів і законів на такі, що виникли в теорії, і такі, що простежуються в умовах, а саме, на практиці неможлива у випадку всіх з них. Ряд указів є результатом суміші обох елементів. Якщо наслідки цілком або частково стимулюють революцію або ворожі свободі, і люди реагують відповідно, тоді можна легко потрапити в дивне становище, коли захочеться схвалювати 60 відсотків із них і засуджувати 40 відсотків. Але соціальна революція не є проблемою в арифметиці; це питання чи хтось приймає революцію (а потім і некрасиві речі) або не приймає її взагалі.
Але для нашої мети зовсім не обов'язково проводити такий неможливий аналіз соціальних подій, за допомогою якого ми б з'ясували відсоток кожної складової. Тут, насамперед, не йдеться про критику більшовизму, а про те, щоб чітко зрозуміти революцію в Росії і те, що вона нам дала. Головна мета полягає в тому, щоб революційні робітники, для яких написана ця книга, винесли з неї урок і щоб вони, коли вибухне революція у власній країні, могли мати в своєму розпорядженні досвід російської революції. Мета цієї книги, отже, не контрреволюційна, а революційна. Якщо робітники після правдивого і точного опису ситуації в Росії прийдуть до часткової або цілковитої відмови від таких умов для своєї власної країни, то це не повинно означати відмови від соціальної революції, а лише урок, як цього не робити, коли революція вибухне в їхній країні. Це головна мета цієї книги, і цій меті повинні бути підпорядковані описи з Росії, які я даю, правдиві, без забарвлень і приховування.
Якщо умови в Росії не такі, як багато хто сподівався, або як він собі уявляв настання соціальної революції, він повинен мати на увазі, що російська революція не прийшла в той час, коли російські робітники і селяни у своїх великих масах були готові організувати своє економічне і політичне життя відповідно до принципів свободи, але що революція застала тих, хто працював над нею, зовсім непідготовленими. Додавши до цього порівняно низький технічний розвиток російського робітника, можна було б запитати себе, чи хтось міг собі уявити, що революція прийде в тих формах, яких вона прийняла в мозку кількох теоретиків чи далеко просунутих революціонерів.