Через попередню дискусію ми з’ясували причини, чому селяни України лише з великими труднощами можуть бути підведені під спільний скіпетр центральної влади. Ці причини мають не стільки економічний, скільки політичний і національний характер. Якщо ми хочемо зарахувати відмову селян постачати державу провіантом до економічних причин, то мусимо визнати, що економічні причини відіграють свою роль. Але крім цього є расові особливості, які теж мають певний вплив. Серед землеробського народу в родючій країні внаслідок відносної економічної незалежності в народі чи расі розвивається певний відчуття незалежності, з яким централістський уряд завжди неминуче вступає в конфлікт. У такій країні ніколи не може розвинутися могутня держава. Тенденції «вільних від Риму» завжди дадуть уряду багато хвилювань. Треба лише згадати про постійні анархічні тенденції в Іспанії та Італії.
Більшовики стверджували, що ці інстинкти становлять антикомуністичні тенденції серед селян. Вони вказували на те, що українські селяни не мали такого розповсюдженого мироорганізації, як російські селяни, що вони не мали в такій мірі спільних лісів, спільних пасовищ і спільних полів, і заявляли, що селяни за приватну власність і проти запровадження комунізму. Далі кажуть, що селяни, які воюють під Махном, є куркулями і борються за приватну власність проти запровадження комунізму. Але оскільки доволі значні маси селянства, так, більшість, такої думки, навіть якщо на Повстань стікається лише найактивніша частина їх, то було б нерозумно нав’язувати їм ідеї большевицького комунізму проти їхньої волі. Це означало б що завгодно, крім свободи. А селяни хочуть волі; це те, за що вони боролися протягом півдесятка років. Людей можна примусити до всього, але не до свободи, навіть якби ти був найсильнішим на землі.
Але твердження більшовиків хибне. Навпаки, українські селяни ставляться принаймні прихильно до соціальної революції і до нової побудови України, навіть більше, ніж селяни в Росії, де велика маса селян стала консервативною, як тільки вони відібрали землю у маєтків. Селяни аж ніяк не неприязні до соціалізму, а навіть виявляють досить відверті комуністичні нахили.