Оскільки я записую свій досвід не для того, щоб їх просто приректи на архівне існування як мертву речовину, ані для того, щоб дати контрреволюціонерам води на їхні млини, ані для того, щоб закликати німецьких робітників до бездуховного й мавпячого наслідування російської більшовицької та революційної політики, а радше був натхненний щирим бажанням, щоб революційні робітники скористалися з досвіду російської революції та навчилися з нього, я не можу утримайся від того, щоб наголошувати на тому, що світові працівники розуму, а також селяни повинні остерігатися передачі організації розподілу бездушній і безжиттєвій державній бюрократії — навіть якщо це буде комуністична бюрократія. Революційні робітники! Ви бачите на прикладах Росії, що держава не змогла через свої органи доставити селянам і насіння зерна, і насіння овочів, і насіннєву картоплю! Ви також дізналися, що селяни, коли вони мали розв’язку самостійно забезпечувати свої потреби, як це сталося в уряді Петрограда, вирішували ці проблеми швидше, легше і краще. Нехай це буде застереженням і натяком робітникам світу не надто довіряти державі та її всемогутності. Навіть комуністично-пролетарська держава не є винятком із цього; так, у такому стані може бути ще важче, тому що, по-перше, робітники не навчені й не звикли до організаторської державної роботи, і тому, що старі бюрократи будуть саботувати, наскільки це можливо. Так робили і в Росії. Крім того, держава змушена в усіх невідкладних випадках передати справу вільним організаціям або приватним особам, які тоді краще за державу знайдуть правильний шлях і завершать організацію. Цим ми не скажемо, що приватну ініціативу капіталіста слід відновити хоча це також робиться в Росії, оскільки більш важливі постачання для армії та інші подібні важливі справи були передані приватним особам; ми лише хочемо зазначити, що немає більш некомпетентного апарату для організації економічного життя, ніж держава. Більшовики можуть намагатися стверджувати скільки завгодно, що не було можливості організувати все це в задовільний спосіб, поки необхідно було зосередити всю владу на війні, але що тепер, коли війна закінчилася, можна розпочати економічну сторону відбудови. Те, що у воєнний час, коли держава докладала найбільших зусиль для швидкого вирішення всіх проблем, коли їй стояв ніж у горлі і вона не цуралася жодних заходів, вона не могла розв’язати проблем, які стояли перед нею, а віддала найважчі справи в руки вільних організацій чи навіть окремих осіб, є яскравим доказом неспроможності держави, бо коли вона не може зробити добро в час, коли вона найсильніша, коли ідеалізм у небезпеці. тоді він ще менш здатний робити це в менш небезпечні часи.
Політичне становище селян