Далі в газеті повідомляється, що в уряді Єкатеринбурга на Уралі було потрібно 461 136 пудів насіннєвої картоплі. До 9 травня в наявності було лише 10 тис. пуд, або близько 2,2%. Але й ця недостатня кількість не була розподілена звичайним шляхом, а була вся, за винятком 2600 пудів, направлена на чотири округи, а шість округів не отримали нічого. З решти 2600 пудів споживче* товариство ґміни взяло собі 1000 пудів. (Після перемоги більшовиків споживчі* товариства в Росії зробили державними органами.) Наведені цифри ясно показують, в якому становищі опинилася влада, коли йдеться про здатність доставляти та розповсюджувати насіння зерна, зокрема насіннєву картоплю.
«Не буду шукати причин цього банкрутства, але мушу зазначити, що «Губпродком» у його нинішньому складі має керівників, для яких головним є миттєвий ефект, а не раціональна організація роботи. Заходи, вжиті керівниками «губпродкому», далеко відстають від реальних потреб у відповідному місці».
(Цитується зі звіту комісії Наркомпроду перед радою першої трудової армії, травень 1920 р., № 1743.)
Вихід із дилеми автор статті шукав у дозволі колгоспним селянським організаціям, товариствам і комунам, а також іншим організаціям купувати насіння.
зерно та насіння овочів і насіння картоплі у відкритій торгівлі. Він посилається на уряд Петрограда, де знайшли цей засіб. В уряді Петрограда було дано дозвіл громадським городам, радянським організаціям та іншим організаціям здійснювати вільну закупівлю насіння, і досягнуто кращих результатів. Понад 10 тис. десятин землі було забезпечено насінням.
З цих звітів видно, що незадовільна доставка насіння і зерна є важливою причиною незадовільного обробітку ґрунту.
Мене тут не цікавить критика радянської Росії; це те, що ми в теперішній період повинні залишити самим російським робітникам. Мене тут цікавить змалювати економічне становище селян. Те, що цей стан не є блискучим, довели наведені описи. Російські селяни відчувають нестачу, жахливу нестачу, але не стільки їжі, скільки промислових продуктів. Якщо російській революції, правлячій нині партії, вдасться заспокоїти голод промислових продуктів, тоді революція розвинеться у вільніших формах, тоді ніяка реакція вже не зможе зупинити її прогрес; але якщо ні, то доля революції в темряві.