Це, однак, явище випадкове для війни, бо навіть партизанські загони змушені відбирати зерно у селян, коли їх заганяють у чужий для них край і селяни відмовляють їм у тому, що їм потрібно. Правда, з партизанами таке трапляється рідше, бо вони не військові ідеалісти, вони не хочуть боротися зі світовим імперіалізмом, як це робить Червона армія, і задовольняються тим, що виганяють тих, хто вторгається на їхню територію. З цієї причини вони ніколи не є зовсім чужими для регіону, де вони воюють, і не змушені задовольняти свої потреби силою через селян. Селяни, які в значній частині самі беруть участь у боротьбі, віддають її їм найбільш добровільно. Таким є Махно, український партизанський ватажок. Але поза Червоною Армією існують інші військово-оборонні організації російських робітників. У Москві і Петрограді робітники через членство підлягають обов'язковим військовим зборам в профспілках, що також є обов’язковим. Вони формують міліцію, яка організована відповідно до районів і комплектується відповідно до фабрик. Там ви знайдете всі категорії робітників і ремісників, навіть заміжніх жінок і дівчат, які працюють на фабриках. Ці організації виявилися ефективнішими, і саме вони вигнали Юденіча з Петрограда. Вони не є організаціями, побудованими за зразком старих державних армій. І якщо ми справді хочемо знищити політичну державу, тоді ми повинні перш за все скасувати ті організації, які завжди були опорою, так, найбільшою опорою держави, а саме централістські армії, і замінити їх тепер, і в так званий перехідний період, організаціями захисту робітників, сформованими відповідно до районів або галузей. З двох інструментів захисту, організованих комуністами; Червоної армії та оборонної організації, побудованої на профспілках, слід віддавати перевагу останнім, бо в них державне начало вже замінено іншим началом. Це той, який найбільше свідчить про прогрес, а також наближається до скасування мілітаризму. Робітники заводів не є професійними військовими і не утворюють постійної армії, яка повинна «працювати», щоб існувати. Тим не менш, це все ще міліція, яка також має зникнути, коли соціалізм чи комунізм стануть реальністю. Тільки за відсутності будь-якого виду мілітаризму можлива свобода для окремої людини і для всього суспільства.
Освіта