Більш важливим, ніж це суто формальне визначення, є природа фінансової системи. В результаті революції, націоналізації приватної власності та зі списанням державних боргів колишніх урядів стався колосальний крах російського рубля. Це не нове явище. Під час Французької революції 1789-1793 рр. асигнати мали порівняно нижчу вартість, ніж теперішній радянський рубль. У Москві (1920 р.) за німецьку марку можна було отримати від спекулянтів 100 радянських рублів, а за шведську крону 500-600 рублів; рублі старого режиму (паперові) взагалі в десять разів дорожчі за радянський рубль. Царські рублі і рублі Керенського не допускаються до обігу, але, незважаючи на цю заборону, їх можна знайти в торгівлі.
Підвищення вартості продуктів харчування, яке стало результатом обвалу рубля, далеко не пропорційне падінню грошової вартості, а продукти харчування, такі як 1 Ib. хліба по 500 руб., сьогодні купується дорожче, ніж раніше, по 5 коп. Радянський карбованець так само, як і асигнатори, не впав у цю людинуне через цілі політиків, а через революційну ситуацію. Коли тепер більшовики заявляють, що знецінення грошей чудово підходило для того, щоб вигнати дух капіталізму з думки людей, вони лише намагаються зробити з потреби чесноту. Збоку дивлячись на це, можливо, лікар, який мене лікував, правильно висловився, сказавши, що сьогодні при доході в 30 000 рублів у нього не так багато, як раніше при 300 рублях, і що він не дуже любить платити грошима, а воліє отримувати платню одягом і що ще йому потрібно для життя. Якщо говорити суб'єктивно, бажання грошей, безумовно, приборкується, якщо не зовсім вбивається.
Але оскільки працівники не отримують достатньо їжі та інших предметів ужитку, вони змушені продовжувати використовувати гроші у своїй повсякденній економіці. Єдина різниця між теперішнім і минулим полягає в тому, що рахують більшими сумами, і там, де раніше прагнули отримати 1 рубль, тепер потрібно 1000. Дух капіталізму полягає в тому, що кожен думає тільки про себе і не турбується про добро і горе ближнього. Але мушу визнати, що в Росії я бачив не набагато більше зникнення цього духу і його заміну протилежністю, духом взаємодопомоги та соціалізму, ніж у Західній Європі. Навпаки, можна помітити, що люди в Росії, як правило, більш жадібні, ніж, наприклад, у Швеції. Але в цьому ми повинні звинуватити тривалу війну, яка деморалізувала людей, а також економічну скруту. Бідність породжує злочини та розпусту, але процвітання знову відновлює речі.