Позиція російського радянського уряду щодо України і повсталих селян зумовлена характером самого радянського уряду. Більшовицька партія хоч і є революційною партією, але все ж є представником російської держави. Те, що вона називає цю державу пролетарською, нічого не змінює в тому факті, що вони судять про все з точки зору інтересів цієї держави і повинні діяти в інтересах цієї держави. Підтримання цього стану вимагає центрального контролю над усією територією, підпорядкування всіх груп, спілок і організацій центральному органу, яким в Росії є Рада Народних Комісарів; в буржуазних демократіях парламенти. Російський радянський уряд мусить наполягати на підпорядкуванні селянського руху Махно, якщо він не хоче пожертвувати основним принципом свого буття.
Оскільки головним є дотримання цього принципу, питання про засоби досягнення цієї мети має другорядний характер. Я віддаю на переконання кожного окремо схвалювати чи відкидати тактику більшовиків проти Махна. Захисники державної ідеї принципово не можуть відкидати будь-які засоби, які служать підтримці та утриманню держави. Вони можуть відкидати спеціальну тактику большевиків, але, якщо вони не є антидержавними противниками большевиків, вони відкидають цю тактику тільки тому, що це більшовики. Але вони завжди доводили, що роблять те саме, коли самі мають владу. участьздебільшого захисники буржуазного ладу суспільства, які війною кинули людей землі в долину скорботи, не мають права засуджувати більшовиків. Бо вони довели, куди веде їхній світовий порядок: до найбільшого нещастя, яке будь-коли охоплювало людину.
Одна з речей, яка суперечить нашим смакам і якою постійно користуються захисники держави, не лише славетний дипломат, а й усі політики, – це брехня. Власне кажучи, більшовики не можуть обійтися без цього засобу не більше, ніж капіталістична держава. Як приклад, більшовицькі газети пишуть, що Габриленко, взятий у більшовицький полон і ув'язнений у Харкові, як і Чубенко та інші мачнівці, казали, що Махно бандит і що вони не хочуть мати з ним більше нічого спільного. Це робилося з метою дискредитації Махно серед населення. Коли пізніше, в жовтні 1920 року, Габриленка випустили з тюрми і почув про це, він був страшенно схвильований і закликав їх краще вбити його, бо коли він прийде до Мачного, його люди все одно це зроблять, бо вважатимуть його зрадником.