Голод російського селянина по мануфактурним і промисловим виробам невгамовний. Крім того, селяни змушені здавати зерно державі. У селі Ново Джевич селяни повинні щороку здавати 32 пуди борошна. Для власних потреб вони можуть зберігати щонайменше 20 пудів (1 пуд дорівнює 34 фунтам). Крім того, селяни повинні платити податки. Податки, як правило, дуже низькі. У села податки доставляються переважно натуральними продуктами. Газета Комуністичної партії поволзьких німців 12 травня 1920 р. пише про «Наказ про збір природного податку в Марксштадтському повіті»: «Згідно з «рішенням Марксштадтського окружного виконавчого комітету природний податок за 1919 рік стягується з сіл Штрассенфельд, Отроговська, Моргентау-Суєдіно (і 19 р.). інші)."
Крім цих податків селянин повинен ще здавати певні продукти. У номері 83 тієї ж газети від 9 травня з'являється декрет, підписаний Леніним, як головою Ради Народних Комісарів, керуючим Бонч-Бруєвичем і секретарем Фотієвою, про обов'язкову поставку масла і яєць. Стаття 3 цього указу гласить:
«Кількість вершкового масла, встановлена Наркомпродом на 1920 рік для всіх районів Європейської Росії, які не мають молочарень, складає в середньому вік до трьох фунтів. топленого масла на кожну корову. Загальна кількість масла, переданого в розпорядження державних органів, оплачується на приймальних пунктах за встановленими цінами.
Стаття 9 говорить: «Недбале або повільне виконання встановлених обов'язків призведе до застосування державою найсуворіших заходів до осіб, винних у такій недбалості, таких як втрата права на свою частку майна, стягнення подвійної кількості масла, реквізиція їхніх корів, щоб передати їх особам, які вчасно виконали свої обов'язки, арешт винного та передача його місцевим судам».
Багато говорилося про погані стосунки радянської влади з селянами внаслідок реквізиційної політики уряду. Я також багато, дуже багато чув про це в Москві. Не від контрреволюціонерів, а частково від лівих соціал-революціонерів, максималістів і анархістів, а частково і від самих комуністів.
Але я нічого не скажу про це, крім того, що я сам дізнався з прямих джерел. Іншу інформацію, можливо, можуть підтвердити інші, але не я. Для випадків, які я наводжу, я не маю інших доказів, крім того, що я можу послатися на те, що самі селяни мені розповіли.