Хоча скасування приватної власності на землю є однією з найважливіших частин комунізму, є також інші речі, які належать до цього розділу, такі як регулювання умов праці колективної праці відповідно до принципів рівності, організація обміну продуктами праці на основі справедливості, регулювання взаємовідносин на лібертарній основі. Все це держава не може дати; навіть не більшовицька держава. Він може щонайбільше радити, постановляти та наказувати. Якщо немає здорового соціального інстинкту та сильного почуття справедливості, люди ніколи не досягнуть соціалізму та комунізму. Комунізм не прийде за наказом. Чи зберегли українські селяни цей інстинкт у страшні роки громадянської війни? Якщо вони є, то вони дозріють для комунізму; якщо ні, то навіть радянська влада не може ввести в їхні ряди риси, які в них не живуть.
Моя подорож Україною, а також розмови з тими, хто найкраще знає Україну, показали мені, що є підстави плекати добрі надії. Українські селяни грубі, але добродушні, послужливі і загалом сильні почуття справедливості. Один випадок, звичайно, мало що доводить, але все ж його можна використати як ілюстрацію. Ейхенбаум-Воллін слухав розмову селянина з більшовиком-комуністом. Більшовик хотів пояснити йому, що таке комунізм. Але селянин його не зрозумів. Пояснення були йому незрозумілі. Тоді селянин почав висловлювати свої ідеї, як би він у своєму селі впорядкував усе так, як він задумав. А коли він закінчив з поясненнями, більшовик-комуніст сказав йому: «Та ти ж комуніст».
"Що? Я, комуніст?" — сердито відповів селянин. «Я не комуніст».
Цей селянин показав, що добре знає, як впорядкувати свої справи у своєму селі, якщо ніхто не заважає його власним комуністичним експериментам втручанням ззовні та стримуванням його приватної ініціативи. Можна навести чимало прикладів, коли селяни самостійно доходять до комуністичного господарства і регулювання своїх взаємовідносин.
Відвідування радгоспу за 30 верст від Харкова, який раніше належав маєтку, дало мені можливість вивчити звичайне господарство селян цього маєтку. Було близько 100 селян з жінками та дітьми, всього 160 осіб. Жоден із них не був комуністом, і все-таки вони все гарно впорядкували в справедливості та рівності. Те ж саме стосується багатьох індивідуальних і спільних домогосподарств.