Коли максималістам не вдалося прийти до жодної єдності з мінімалістами, вони відірвалися від інших партій і заснували незалежну організацію. Але вони називали себе не партією, а союзом, оскільки не вірили в революційність партії. У партії завжди помітні тенденції до влади, які ніколи не дають повного розвитку революційному принципу свободи. З цієї причини вони відкинули централістичну партію і створили федералістський союз.
. Максималісти з самого початку зайняли антипарламентську позицію. Вони ніколи не брали участі у виборах до Думи і разом з анархістами і анархосиндикалістами були першими і найзапеклішими противниками Установчих зборів. Союз максималістів рекрутувався з бідніших селян і міського пролетаріату. Вони володіють якостями організації бойового класу і в найвищому ступені є бойовиками активного класу. Вони завжди з найбільшою силою підкреслюють ставку на особистість і в цьому розходяться з марксистами. Вони також були терористами; вони все ще прихильники особистого терору, але, як і ліві соціал-революціонери, вони відкидають урядовий терор і систему терору.
Як уже зазначалося, вони є радянським рухом, так, власне, вони належали до тих, хто першим виступив з радянською ідеєю. Однак вони відрізняються від інших радянських партій, наприклад, від правлячої більшовицької партії, тим, що вони роблять винятки з партійних рад. Один із їхніх девізів: «Вся влада Радам — не партійним, а класовим». Вони вимагали класової, а не партійної влади, тоді як більшовики, на їхню думку, вимагали тільки партійної влади. Головно з цих міркувань вони також противники більшовицької партії.
На початку революції, після повалення Керенського, вони, як і анархісти, мали найбільший вплив у таких місцях, як Кронштадт, Самара та Курськ. Вони були організовані не за централістичними, а за децентралістичними принципами. У багатьох місцях їхня фракція була найсильнішою в Раді. Але фракція не була скована партійною дисципліною при голосуванні. Кожен міг голосувати, як забажав. Це пов'язано з тим, що вони не хотіли отримати владу. Більшовики ж, які п'ятнадцять років готувалися до влади, природно змушені були вдатися до іншого, значно жорсткішого принципу організації. Залізна партійна дисципліна більшовиків вимагала абсолютного виконання партійних наказів. Цей централізм і ця дисципліна допомогли більшовицька партія прийшла до влади, хоча це була далеко не найсильніша партія в усіх місцях.
Оскільки програма максималістів багато в чому збігається з програмою лівих соціал-революціонерів, окремий виклад не потребує. З 1905 року девізом максималістів було: В єдності молота, плуга і думки сила і право, а з 1919 року: Вся влада Радам; немає живлення на комп'ютері.