Оскільки тепер, за правління більшовицької партії, всі партії стали нелегальними, вони відійшли туди, де ще найбільше можливо донести свої ідеї до народу, а саме в Україну. Таким чином максималістів та анархістів тощо, особливо за часів Махно, мали найкращі можливості в Україні пропагувати свої ідеї. Крім максималістів, є ще інший союз лівих соціал-революціонерів, які теж вийшли з народників і називаються тепер барбістами. Назва барбісти походить від назви «барба», боротьба. Вони бійці. Принципово нічим не відрізняються від максималістів.
Аграрна програма максималістів і барбістів спирається на мир-організацію. По можливості селяни обробляють землю за комуністичними принципами. Земля великих землевласників і куркулів (багатих селян) передається у володіння комуни. Далі селяни оброблятимуть її спільно. Коли селяни ділять землю між собою, їх не можна зупиняти силою, але треба стежити, щоб ніхто не отримав більше, ніж він сам може обробити. Селяни села, як ті, що обробляють свою землю, так і ті, що обробляють спільну землю, утворюють общину. Вони вступають в обмінні відносини з іншими комунами і містами. Оскільки обмінювані предмети складаються з більших сільськогосподарських знарядь, сільськогосподарських машин тощо, вони переходять у власність комуни. Селянам гарантується найбільша незалежність політична й економічна.
Ці течії розвинулися переважно в Україні, і навіть українські анархісти приймають цю або дуже подібну програму, так що всі ці рухи відрізняються лише відтінками, але не принципово. Усі вони децентралістські, антипарламентські, антидержавні та федералістські.
Анархісти
Окрім вищезгаданих рухів, існує ще одна група, яка належить до соціалістичного світу в Росії, а саме анархісти. Якщо не враховувати поодиноких особистостей, таких як Бакунін і Кропоткін і російських анархістів у зарубіжних країнах, ми можемо простежити остаточне становлення анархістського руху в Росії до 1903 року.
Як серед соціал-демократів і народників, так і серед анархістів є багато течій. Індивідуаліст
У анархістів немає жодного руху, вартого згадки. Комуністичні анархісти та анархо-синдикалісти, навпаки, мали на початку революції в 1917 році, а пізніше, масовий рух. Але оскільки вони не хотіли завоювати владу, а лише знищити її, відповідно до своїх принципів, вони сьогодні знову втратили своє значення. Серед трудящих посилюються анархо-синдикалістські тенденції, а серед селянства України утверджуються анархічні ідеї.