2. Анархісти ніколи не заперечували, що між першими днями революції в анархістському розумінні та кінцевою метою анархізму, або анархістською комуною, є період часу, протягом якого решта старого рабства повільно зникає, а нові форми нового суспільства навпомацки починають жити. Ці періоди, повні недоліків і помилок і безперервних зусиль до досконалості, можна назвати по-різному: період накопичення досвіду життя без панів, період поглиблення соціальної революції або перший крок до анархічної комуни. Його також можна назвати перехідним періодом, щоб позначити характерні риси, які ведуть від недосконалої до досконалої форми суспільного життя. Однак ми вважаємо за краще не використовувати це розмежування, оскільки воно вже набуло чіткого значення в соціалістичному русі останніх 50 років. З терміном «перехідний період» пов'язано щось статистичне і жорстке. Вираз «перехідний період» у програмі міжнародної соціал-демократії настільки пронизаний історично-марксівським духом повільності та історично зумовленої наперед визначеності, що для нас, анархістів, неприйнятний.
3. Ми не вважаємо, що анархістично-комуністичній системі має передувати синдикалістський крок, як період переходу від державного до антидержавного анархістичного комунізму. У теорії синдикалістського порядку, який прийде на місце совєтів, ясно помітний вплив ортодоксальної, марксистської теорії сходин, які згідно з невблаганними залізними законами суспільного розвитку повинні наступати одна за одною.
4. Ми також відкидаємо вживання виразу «диктатура праці», незважаючи на зусилля деяких товаришів, які радять нам прийняти його. Ця «диктатура праці» означає не що інше, як розширення формули «диктатура пролетаріату», яка зараз так помітно зазнала банкрутства. Воно повинно, нарешті, неминуче привести до диктатури над масами частини пролетаріату, партії, чиновників і деяких керівників. Неможливо узгодити анархію з будь-якою диктатурою, навіть з диктатурою свідомих робітників над іншими, навіть якби це було в інтересах інших! Ми згодні з тим, що період поглиблення соціальної революції можна позначити як накопичення анархічного досвіду або, якщо хтось бажає, навіть як диктатуру праці, на тій підставі, що в цей період інтереси робітників будуть стояти вище, ніж інтереси паразитів. З таким же успіхом можна було б назвати ці періоди «періодом диктатури споживання», «диктатурою справедливості», «диктатурою згоди» чи якоюсь іншою не менш дурною назвою. Змушені виключити зміст слова «диктатура». З ідеєю диктатури пов'язана ідея Людендорфа і Ренненкампфа, ідея нестримної жорстокої сили і влади уряду. Введення ідеї диктатури в анархістську програму викликало б непробачну плутанину в головах.