що передбачає профспілки та спілки споживачів. Партія, отже, не вимагає націоналізації виробництва, і це на тій підставі, що це означає лише передачу всіх економічних процесів державі і найгірший вид державного капіталізму. Усуспільнення засобів виробництва і розподілу має означати не передачу їх у «власність» держави, а перетворення їх у спільне багатство всіх робітників, як партія окреслила це в законі про соціалізацію землі, який теперішній уряд майже скасував. Партія виступає за створення активним селянством продуктивних суспільств. Але розподіл товарів буде в руках робітничих і селянських споживчих товариств. Федеративна координація цих двох типів господарських органів створює соціальну піраміду, яка з’єднує економічну діяльність села і міста, завдяки якій роль держави — в тому числі й радянської — замінюється активною участю всіх організованих громадян.
Партія лівих соціал-революціонерів з самого початку визнала індивідуальний терор одним із методів боротьби з обережністю, щоб застосовувати його з найбільшою обережністю. Але вона повністю відкидає тероризм як систему правління і як систему реалізації соціалізму. З цієї причини вона також відкидає смертну кару, яку знову запровадили більшовики.
На міжнародному полі партія хоче вступити в зв'язок з усіма організаціями і соціал-революційними рухами, які захищають не чисто марксистські методи побудови соціалістичного суспільства.
Програму цієї партії я розглянув трохи ширше, ніж більшовицьку, тому що большевицька література заполонила всю Європу, і тому можна припустити, що більшість політично зацікавлених рук і розуму знають цю програму. З іншого боку, про цю партію майже нічого не відомо за межами Росії, тому це акт зрівняння справедливості.
Максималісти
З великого руху народників або соціал-революціонерів під час мук революції 1905 року виріс максималістський рух. На з'їзді соціал-революціонерів 1904 року крило під Ріфкіним виступило вкрай ліворуч. Вона поставила програму-максимум і відкинула не тільки програму-мінімум партії соціал-революціонерів, але й програму всіх інших партій, як, наприклад, тоді ще єдині марксистські партії. Усі інші партії, включно з теперішніми більшовиками, були тоді мінімалістами.
Вже на з'їзді 1904 р. вони бажали не мати нічого спільного з програмою реформ інших партій. Вони зробили не хотіли бути реформістами, а революціонерами, і вимагали від революції здійснення максимуму, що може принести революція. Вже тоді один із їхніх теоретиків представляв ідею рад. Максималіст Тагін висунув ідею совєтів і разом з анархістами представляв найбільш виражений максималізм.