Контроль над промисловістю, якого вимагали робітники в жовтневі дні 1917 року, нарешті став настільки сильним, що призвів до контролю над роботодавцем. Після цього захоплення магазинів стало само собою зрозумілим і почалося незабаром. Але захоплення фабрик є лише негативним сиддом; позитивною стороною є їх управління. Спочатку в господарюванні ними починається соціалістичне чи комуністичне господарство. У країні справа схожа, але там набагато простіше.
Найактуальнішим питанням тепер, питанням, яке становить самий центр соціалізації, є: яка організація візьметься за постачання сировини та утилізацію вироблених продуктів і які органи забезпечуватимуть робітників необхідними засобами для життя. Лише тоді, коли робітники створять організації для цієї мети, захоплення фабрик матиме успіх. Біда російських робітників полягала в тому, що вони не мали в своєму розпорядженні таких органів, що вони при царизмі не були в змозі створити такі органи. Саме на цьому камені застрягла соціалізація в Німеччині в листопадові дні 1918 року. Теоретична основа німецьких профспілок була не такою. У цьому питанні лише французькі синдикалістські профспілки добилися чіткого розуміння ролі робітничих організацій у здійсненні соціальної революції. Німецькі синдикалісти також дотримувалися цієї точки зору, хоча й не завжди так чітко, але на своєму конгресі на Різдво 1919 року вони прийняли чітку програму. До теперішнього часу вони є єдиною трудовою організацією в Німеччині, з якою ми можемо знайти чітку програму для прийняття та організації виробництва та споживання робітниками.
Відсутність чіткого розуміння того, як різні галузі працюють рука об руку, а також відсутність належної організації для цієї мети призвели до того, що робітники, які не мали жодного уявлення про ці речі і знали лише капіталістичні економічні методи, зберегли уявлення про це і продовжували рухатися за капіталістичними лініями. Але коли вони захопили фабрики, вони опинилися на місці єдиного приватного власника, власника фабрики чи капіталістичних акціонерних товариств. Тобто тепер вони ділили між собою прибутки власників. Але це не скасувало капіталізм; вона лише була перетворена з приватної власності на іншу, колективну форму власності. Капіталістична конкуренція, обман споживачів, більш сприятливе становище робітників, які виробляли більш затребувані або важливіші товари, все це залишилося, як і раніше, і за подібних обставин буде таким самим у будь-якому місці.
Робітники всього світу повинні пам’ятати про це. Те, що в робітничому русі ще не прорвалася ідея про те, що робітників експлуатують не лише як виробників, а й як споживачів.