Частина 3

Але ці слова Леніна не могли перешкодити тому, що практичне виконання цих декретів означало застосування сили проти селян. Ось що становить різницю між відшліфовані теорії та груба практика. Хоча більшовики приділяють селянському питанню найбільшу увагу, добре знаючи, що це для них питання життя і смерті, все ж таки селяни з подякою відкидають увагу уряду. Не можна заперечити, що Ленін має рацію, коли каже, що ці декрети в основі правильні. Для нас мав додати, а не для селян. Декретна політика в інтересах держави. Отже, лише згадані вище антидержавні партії принципово відкидають політику указу. Але оскільки здійснення соціалізму, комунізму і свободи можливе тільки через ліквідацію держави, то зміна або поліпшення становища селян, яке б зробило їх більш задоволеними, досяжне лише в антидержавному напрямку. Бо ці ідеали не можуть бути вигнані зі зусиль і бажань народу навіть за допомогою статті Троцького і Радека, в якій вони намагаються повідомити робітникам і селянам, що вільна праця — це буржуазний забобон. Але антидержавний рух характеризується скасуванням усіх указів. На цьому шляху радянська влада тиснеться через прагнення селян до самоврядування і незалежності. Ці спроби також узгоджуються з антидержавними тенденціями максималістів, анархо-синдикалістів, а також соціал-революціонерів лівих. Якщо спроби і рухи селян і тенденції антидержавних соціалістів отримають кращу основу і остаточно притиснуть Фонварда до перемоги, тоді спочатку програма соціальної революції матиме шанс бути реалізованою. Селяни не хочуть ніякого державного комунізму, в якому все робиться за наказом згори, вони хочуть комісійного самоврядування, комуналізму, якщо його так можна назвати, що означає свободу регулювати свої справи за своїми бажаннями і бажаннями. Але цієї свободи вони не мають при більшовизмі, незважаючи на всі добронамірні укази. До тих пір, поки це найважливіше з питань, селянське питання, не буде вирішено до задоволення селян, ми не можемо вважати завершеним навіть перший етап соціальної революції. По-перше, коли це відбувається, створюється основа для мирного розвитку суспільного життя. У нинішніх умовах, створених більшовиками, придушення однієї верстви народу, чи класу, другою ще є живим фактом, що тягне за собою збройні, насильницькі повстання. Під владою більшовиків російська революція не розв'язала селянського питання, а лише ускладнила його ще більше. Але це не повинно викликати у нас здивування, бо більшовицька партія є марксистська, місько-пролетарська партія, і вона i; Природно, що завоювання держави через частину міського пролетаріату, в якій селяни не беруть участі, не може принести їм визволення. Звільнення селян можуть здійснити тільки самі селяни. Безсумнівно, ліві соціал-революціонери або максималисти, селянські партії, поставилися б до цього питання з більшим розумінням, ніж більшовики. Останні найменше придатні для вирішення селянського питання в соціалістичному руслі.