Там сказано: «що націоналізація всіх засобів виробництва та організація суспільства на новій соціалістичній основі потребує повільної й наполегливої праці з перебудовою всього державного апарату, а також створення нових органів обліку, органів контролю й регулювання всієї системи виробництва й розподілу. Це вимагає від профспілок більш енергійної й активнішої участі у здійсненні радянської влади через безпосередніх представників у всіх. Весь процес розплавлення союзів разом з органами державної влади має відбутися як неминучий результат їхньої найтіснішої співпраці».
Це, отже, означало б, що профспілки мають вплив на політику держави, так само як, навпаки, радянські органи мають вплив на профспілки. У Москві мені сказали, що це так, і що профспілки мають представництва в різних комісаріатах. Таким чином; членом військового комісаріату є також президент Всеросійської Центральної Ради Союзів М. Томський. Крім того, є інші члени Центральної Ради Союзів в інших комісаріях, через які забезпечується злиття, про яке йдеться в рішенні конґ], і перетворення союзів на державний орган* (Verstaatlichung). Але це не так, щоб розуміти, що будь-який член спілки може стати членом комісаріату Ради Народних Комісарів. Щоб мати таку можливість, він спочатку повинен бути обраним до Ради профспілок. До цієї Центральної Ради Союзів можуть бути обрані тільки члени комуністичної партії (більшовиків). Я знаю старих революціонерів, які були комуністами до того, як соціал-демократична партія більшовиків називала себе Комуній.
які належать до профспілок. Вони також розумні і, безперечно, мають усі якості, які роблять їх придатними до Центральної ради профспілок. Але вони ніколи не можуть до цього прийти, поки не вступлять до комуністичної партії. Таким чином, вони ніколи не можуть брати участі в роботі Рад, а так звана кооперація робітників через їхні профспілки можлива лише для членів правлячої партії. Не профспілки як такі, а комуністи-більшовики, які є в спілках, мають право на співпрацю в державних органах.
Треба визнати, що революційна партія не могла використовувати всіх робітників чи службовців, об'єднаних у спілки, на всіх видах робіт і особливо не на відповідальних посадах. Бо в профспілках було і є зараз багато тих, хто принципово проти революції і хто, якби ними скористалися, безсумнівно, зробив би все, щоб загальмувати і затримати революційний прогрес. Але цього не слід було робити з революціонерами лише тому, що вони мали іншу думку або тому, що належали до іншої партії чи руху. Це означає, що большевики прагнуть монополізувати революцію, що вони хочуть присвоїти право на революцію лише одній партії, а в Росії ще є кілька революційних партій.