За працівниками також не зберігається право наймати та звільняти працівників, згадане в статті 9. Через «Закон про мобілізацію робочої сили» робітників примушують йти до місця роботи, до якого вони призначені. Якщо вони залишать це місце без дозволу начальства, їх можуть покарати. І таке буває часто. Ідея цього полягає в тому, щоб вдарити по буржуазії, вся робоча сила зареєстрована. Але, як повідомляли московські газети навесні 1920 р., у Москві було 312 тис. незареєстрованих осіб, яких цей указ не торкнувся або не зачепив. Серед цих 312 тис. мало робітників, більшість з них належать до буржуазного елементу. Цей приклад доводить, як важко вдарити по потрібних і витягнути буржуазію на роботу. Зараз з цим намагаються боротися за допомогою трудових зошитів. Треба сподіватися, що це буде успішно зараз і в майбутньому, щоб полегшити тягар працівників.
Але якщо ми розглянемо форму організації саму по собі і порівняємо її з іншими упіонами, ми знайдемо форму, яку використовували німці.
чоловік синдикалістів бути найбільш схожим на російську форму. Тут також маємо два полюси: промислову чи ремісничу спілку з її угрупованнями та бюро праці. Різниця полягає лише в тому, що російські профспілки не до кінця реалізували ідею Бюро праці (Arbeiterboerse). У Росії ми маємо лише місцеву окружну раду (це відповідало б бюро праці німецьких синдикалістів) і урядові або провінційні ради. ~У Росії немає федерації всіх «бюро праці» країни. Ця функція покладена на Центральні Ради Всеросійських Союзів, які, однак, водночас очікуються і є головним чином централістським угрупуванням Промислових Союзів. Але оскільки це центр для обох функцій, його функція повинна бути важкою.
Ще одна відмінність полягає в самій природі двох організацій; російські профспілки абсолютно централістські; окремі частини не мають права на самовизначення; вони мають до межі виконувати постанови та розпорядження центральних рад. Але у Freie Arbeiter-Union Deutschlands (Вільній профспілці Німеччини), тобто синдикалістському русі, місцеві організації, бюро праці, а також окремі профспілки, що належать до промислових чи ремісничих федерацій, мають право на повне самовизначення. Ідея, яка служить основою російських союзів, є такою ж, або подібною до основної ідеї німецьких синдикалістів. Обидві бажають бути організаціями, які повинні вирішити проблему виробництва і споживання в соціалістичному суспільстві.