Після вибуху Жовтневої революції кооперація розвивалася значно швидше, ніж раніше, як видно з наведених вище цифр. Одним із найактивніших був Тугон Барановський, друг Петра Кропоткіна. Але ці новостворені споживчі спілки проіснували недовго. Декретом Радянського уряду від 28 березня 1918 р. споживчі спілки або кооперативи були націоналізовані, а всі споживчі спілки, засновані самими робітниками, позбавлені самостійності й включені до державних органів.
Заступник голови виконавчого комітету теперішнього націоналізованого «Центросоюзу» П. Л. Войков розповідав у нашій розмові з ним 22 червня 1920 р., що більшовики після вибуху Жовтневої революції хотіли використати існуючі кооперативи як органи нової держави для розподілу продовольства. Але виникли труднощі, оскільки оперативники ЦК в особі своїх старих керівників чинили активний опір націоналізації. Але уряд, який бажав вивести спілки споживачів на нові канали, усунув тих, хто стояв на його шляху, і створив новий виконавчий комітет, який складався з людей, які виконували наміри уряду. Цей новий виконавчий комітет складається з членів, які всі належать до Комуністичної партії (більшовиків)
На думку старих, звільнених лідерів Центросоюзу, споживчі спілки були об’єднаннями вільних громадян, але тенденція націоналізації суперечила характеру організації. Уряд прагнув «демократизувати» профспілки, як вони їх називали. Для цього все населення повинно було вступити до цих спілок. Уряд видав декрет, згідно з яким кожен громадянин мав бути Указом від 18 березня держава змусила старих членів спілок споживачів скликати збори; на цих зборах було обрано новий комітет. На виборах до цього комітету все населення могло вирішувати, чи були вони членами старих союзів споживачів, чи не кожен мав право голосу. Це те, що вони називали «демонською кратизацією». Цей комітет, який можна знайти в усіх місцевостях, у кожній гміні обирає представника до районної комісії.
комітету, і цей райком обирає членів виконкому Центросоюзу.
Це, однак, лише теоретично, оскільки, згідно із заявами заступника голови, про які вже згадувалося, виконавчий комітет на практиці не обирався, а призначався урядом, у результаті якого були обрані лише члени Комуністичної партії.
Одним із представників цього Центросоюзу є Красін, і він є не тільки представником Центросоюзу, але, оскільки Центросоюз є державним органом, він також є офіційним представником радянської влади. У такому вигляді він був прийнятий англійським урядом. Красін представляє комерційні інтереси радянської влади, і через відсутність іншого апарату уряд використовує цей Центросоюз. Через Центросоюз Радянський уряд буде вести імпортно-експортні справи з іноземними державами.