Ми вже бачили, що поза економічними організаціями виробництва та споживання, підтримуваними державою, робітники допомагають собі, і що велика частина економічної діяльності в країні відбувається поза межами, встановленими державою.
Особлива глава в Росії - тасування. Щоб отримати уявлення про це, досить звернутися до висловлювань самих більшовиків. Так, як приклад, пише московська газета «Комуністична праця» в другій половині червня 1920 року про товари, які були розташовані в кількох районах Москви і які можна було б позначити як перетасовані, тобто як товари, які нікуди не надходили і які, отже, були перетасовані вбік «відповідальними радянськими службовцями». У Рогощевсько-Сименівському районі виявлено 1546 партій тасування. Серед них було 59 149 пудів (1 пуд дорівнює 34 фунтам) нікелю, 30 135 пудів алюмінію; 25 071 пуд жерсті; 237 076 пуд цинку; 18332 пуд свинцева пластина; 921 857 пуд латунь; 535 979 пуд сталі; невизначена кількість дроту; 18 000 дворучних пилок; 20610 сокир; 32330 пар чобіт; 5 мільйонів арчинів вовняних виробів; 110 566 арчинів (21-3 фути) полотна; 20 426 пудів кави та чаю та багато інших речей, які згадуються в статті, але які марно перераховувати тут, оскільки цього вже достатньо, щоб показати, що через централістську систему можливі найбільші свідомі перетасування. Залишається згадати, що в іншому районі серед інших товарів виявлено 1/2 млн. пар панчіх і 47 вагонів сільськогосподарської техніки. Це, звичайно, було б неможливо, якби застосовувалася децентралістична, тобто федералізована система, і робітники кожного району або робітники, які ним займалися, мали контроль над товарами. Як зараз, за централізованої системи, лише один центральний має знати, куди належать товари, а всі інші підвідділи мають виконувати накази центрального. Завдяки цій системі немає нічого простішого, ніж те, що перемішування прокрадеться, бо якщо в центрі є лише один перемішувач, можна перетасувати товари на мільйони, оскільки працівники, які цим займаються, є лише кіньми, які тягнуть колісницю Центру.