Але Комуністична партія Росії вважала цю схильність робітників лише першою і нижчою формою. 5 грудня 1917 була заснована Вища рада народного господарства. Управління фабриками згодом дедалі більше виривалося з рук робітників. Це завдання взяла на себе Вища рада народного господарства. Цей S. C. N. E. належним чином не повинен бути нічим іншим, як координацією всіх закладів знизу вгору, із • збереженням незалежного управління цехом робітниками. Але прийшло щось інше. S. C. N. E. — це установа, яка керує промисловістю країни зверху вниз.
Вища рада народного господарства складається з 11 осіб. Президента звати Рикофф. Він призначається Всеросійським виконавчим комітетом. Решта членів частково висуваються Центральною Радою Союзів і остаточно призначаються Радою Народних Комісарів. Ця Рада Народних Комісарів може будь-коли скасувати рішення Ради Народних Комісарів, так що Рада Народних Комісарів, політична інституція, яка складається переважно з комуністів, має останнє слово. Мілютін, член Вищої Ради Народного Господарства, зазначив у розмові зі мною, що всі важливі питання необхідно виносити на розгляд Ради Народних Комісарів. Також є тенденції до ще більшої централізації ради, замість її децентралізації, після закінчення всіх воєн, дозволяючи таким чином державі контролювати все економічне життя.
.... Вища рада народного господарства має спеціальний відділ для кожної галузі. Їх 50 штук. Кожне з цих відомств керує окремою галуззю промисловості. Мілютін так описував їх діяльність: вони виконують плани виробництва, розподіляють сировину, ведуть облік того, що виробляється, фінансують підприємства. Крім того, вони залучають і звільняють керівництво цехами. Керівництво такого промислового відділу складається з однієї, трьох або п'яти осіб, які призначаються Вищою радою національної економіки після консультації з профспілками.
Це завело б нас надто далеко, щоб ближче стежити за різними функціями уряду чи місцевого районного управління. Всі вони побудовані за одним принципом. І нам достатньо знати принцип. Але принцип послідовно здійснюється зверху вниз, як видно з вищесказаного. Організації знизу вгору в промисловості не існує, і тому про самоврядування не йдеться. Робітники не мають прямого впливу, так, на практиці вони взагалі не мають жодного впливу, навіть опосередкованого, на керівництво промисловістю, цехом і фабрикою, де вони працюють.
Робітники отримують заробітну плату через Департамент фінансів Вищої ради народного господарства. Навіть ціни на товари встановлюються S. C. N. E. і згодом оформлюються законом.