Крім націоналізованих закладів, якими керує Вища рада народного господарства, структуру і функції яких ми вже розглянули, існує другий вид усуспільненого виробництва. Це спільні трудові товариства російських селян і самостійних надомників, які називаються артілями. Ку&тар — надомний робітник, бідний селянин або дрібний ремісник. Ці малі люди об’єднуються в суспільство спільної праці, спільно купують їхню продукцію та доставляють готову продукцію своїм товариствам. Це товариство або артіль бере на себе збут продукції і забезпечує ремісника одночасно сировиною і знаряддями праці.
Оскільки це суспільство ні в якому разі не можна вважати капіталістичною компанією, а лише як об'єднання добровільно працюючих осіб, більшовицька влада не змогла знищити ці спільні трудові колективи. Петро Кропоткін займає дружню позицію щодо цих трудових товариств і написав для їх газети, коли я був у Росії, кілька статей і листів для їхнього з'їзду. Ці об’єднані трудові товариства не є експлуататорськими організаціями, але за часів царизму вони, як і фабричні робітники, мусили терпіти гніт великих капіталістів. Тепер і на них вдарила примусова політика радянської влади* Так, у Москві розпустили центр усіх артілей, а коли я в ньому побував, він був якраз у стадії ліквідації.
Але ряд артілей все ще мають свої спільні організації. До московського товариства було зараховано 98 цехів. Приналежність до irtel здійснюється сім'єю. Всього в артілях записано близько 9 тис. сімей. Всього вони становлять 24 тис. продуктивних працівників. Серед них 700-800 більших магазинів. У цих артілях представлені всі види ремесел. Продукт складається з шкіряних виробів, сідла, черевиків, меблів, гребінців, щіток, іграшок, ювелірних виробів, текстильних виробів, виробів з металу, виробів з пап’є-маше, вагонів, світлодіодів, валіз, шкільних матеріалів, книг та подібних товарів. Поки що радянська влада хоч в обмеженому обсязі постачає сировину в артілі. Товариство постачає, наприклад, пиломатеріали столярам і розповсюджує їх у різні магазини. Оплата різним магазинам відрізняється за своїм характером, в одних готові вироби продаються суспільством за їхній рахунок, інші домовляються про виплату заробітної плати і без застережень передають продані товариству. Останнє є основним у деяких великих магазинах. Члени ж отримують платню від 100 до 1000 рублів на день. Але при виплаті заробітної плати t береться до уваги, чи має член майно r є бідним. Так, наприклад, власники маленького господарства отримують допомогу трохи менше, ніж ті, хто нічого не має. Таким чином вона намагалася подолати нерівність багатства. В московському уряді багато селян, які входять до цього артільного товариства.