Але є й інший спосіб прокласти шлях до соціалізму. Це правда, що робітничий клас в цілому не може отримати більше, ніж кількість продуктів, яку йому передає клас, який є господарем виробництва. Коли капіталісти послаблюють купівельну спроможність робітників через високі ціни та низьку заробітну плату, вони зменшують свою споживацьку здатність. Коли працівники організовуються як споживачі та знаходять шляхи й засоби для підтримки низьких цін, тоді вони також можуть збільшувати споживання. Крім того, організація працівників як споживачів несе в собі ще одну перевагу. Навіть якщо кількість продуктів, які споживає робітничий клас у цілому, залежить від монополістів виробництва та засобів, які вони використовують, робітники все одно можуть отримати справедливий розподіл продуктів через свої організації споживання. І це теж частина соціалізму.
Робітники фактично організувалися в обидва типи, тобто як виробники і споживачі. У них торгівля ш. союзи та спілки споживачів, або кооперативні товариства, як їх ще називають. Це повною мірою стосується і Росії.
Але не тільки робітники і селянська біднота визнали необхідність організації споживання в інтересах усіх; навіть держава була змушена до цього через потребу houi Оскільки продукти харчування ставали дедалі меншими в результаті війни, держава, яка ввела націю у війну, більше не могла терпіти, тому необхідні продукти харчування залишалися об'єктами спекуляцій. Наслідком цього був би ще більший голод, ніж той, який був без нього, і це мало б поганий вплив на оборону. З цих причин виникла сила національного господарства.^ Уряди всіх капіталістичних держав, які були в суді! позиції, використав цей засіб. Навіть російський радянський уряд вважав себе змушеним піти на такі кроки. Але оскільки вони, щоб послідовно вести землеробство силою, були б змушені мати великий апарат, який він не міг так швидко зникли з землі, вони використали для цього вже існуючі споживчі товариства. Було націоналізовано споживчі товариства.
У Росії умови в багатьох моментах абсолютно відрізняються від тих, які є в Західній Європі. Так, наприклад, спільний рух споживачів досяг більш сильного і вищого розвитку, ніж профспілковий рух. Це пов'язано з тим, що споживчі спілки були в першу чергу організаціями споживачів. Селяни не мали потреби в організаціях виробництва, але мали потребу в організаціях споживання. А як понад 80% населення Росії складають селяни, то, цілком випадково, 80% членів споживчих товариств були селянами.