Але, незважаючи на те, що ідея ради завжди спливала на поверхню в революційні часи, антиавторитарні соціалісти, анархісти та синдикалісти були тими, хто стояв найближче до ідеї ради. Тільки необізнана людина може взяти на себе думку заперечити, що це так. Це випливає з антиавторитарної світової концепції згаданих доктрин. Анархісти завжди проголошували формулу: селянину, тобі належить земля; фабричний робітник, тобі належить фабрика; шахтар, тобі належить шахта. Синдикалісти поставили собі за мету не завоювати політичну владу — для цього не потрібні були ради, — а заволодіти економічною владою, землею, фабриками, шахтами, транспортними засобами тощо через робітників, які там найняті. Для цього робітники і селяни повинні керувати цими установами. Але не всі можуть зробити це відразу; для цього вони повинні обрати опікунів на фабриці, у сільському маєтку, на копальнях тощо. І ось у нас є ідея ради. Робітники заводів обирають фабричні ради; на селі — селянські ради; та для регулювання справ у громаді, громадські ради. Таким чином ми бачимо, власне, що соціалістичний робітничий рух — який від початку відмовився від парламентського представництва і для здійснення соціалізму та комуністичного анархізму обрав пряму дорогу через робітників — був найбільш кваліфікованим, так, можна навіть сказати, єдиним носієм ідеї ради. Якщо в теперішні революційні часи навіть інші, крім анархістів і синдикалістів, виступають за прямий шлях, пряму дію, як більшовики і комуністи, то вони також, звичайно, можуть претендувати на репрезентацію ідеї ради в тій самій мірі, в якій вони підтримують прямий метод. Але необхідно нагадати «листопадовим соціалістам», які до і під час війни були здебільшого соціал-патріотами, а тепер видають себе за «єдиних представників системи рад», про пріоритет анархістів і синдикалістів, щоб трохи приборкати їх уяву. Іспанські анархісти дійсно десятиліттями пропагували ідею ради, так що можна навіть навести конкретні приклади.
Було також показано, що ідея ради чи ради не є нововинайденим патентом російських більшовиків, а що 11 виникла внаслідок російської революції і була представлена всіма революціонерів, не тільки більшовиків, а й лівих соціал-революціонерів, анархістів, синдикалістів і максималістів. Коли вибухнула Жовтнева революція і робітники обрали свої ради, до Кронштадтської ради було обрано 105 максималістів, 95 більшовиків, 76 есерів і 12 анархістів. Але останній мав, за твердженням лідера максималістів, великий вплив. У більшості міст робітники і селяни обирали Ради, і більшовики аж ніяк не завжди були в більшості.