Мені здається важливішим вказати тут на те, що я спостерігав у Росії щодо функціонування нинішніх Рад, чого не можна знайти у згаданій більшовицькій літературі. Тоді ми повинні передусім звернути вашу увагу на ту обставину, що совєти втратили значну частину своєї незалежності і свободи через так звану радянську конституцію. Совєти були змішані з державою. Ради є революційною установою, але держава є і залишається, незважаючи на найкрасивіші декламації большевиків про пролетарську державу, установою реакційною. Тому не дивно, що первісна система рад також стала реакційною так само, як її змішали з державою. Це буде видно вже з виборів. Більшовики можуть ще так голосно стверджувати, що в основному робітники обирають їх і що хід революції показує, що робітники дедалі більше звертаються до більшовиків, як видно з виборів, що більшість у всіх Радах складається з більшовиків. Але це нічого не змінює в тому факті, що більшовики в більшості, бо вони самі становлять більшість.
Ні на мить не дозволяючи себе залякати b; гучні вигуки більшовиків, які таврують кожного, хто робить ці твердження, контрреволюціонерами, я мушу згадати декілька прикладів. Робітники московського збройного заводу, ім’я якого я забув, обрали своїм представником у Московській Раді анархіста Гордіна. Це було в перші місяці 1920 року. Вибори Гордіна не визнали більшовики, і для цього заводу були оголошені нові вибори. Г( був обраний знову. Оскільки його виборці, як і він сам, підтримали вибори, його заарештували і посадили на два місяці в’язниці як "демагог/" Такі імена вони завжди мали під рукою. Але робітники цієї фабрики не обрали жодного іншого члена ради і залишалися протягом того законодавчого періоду без представництва в Московській раді. Окрім цього випадку, є багато, багато випадків, коли вибори були оголошені та недійсними правлячою партією. Оскільки це повсякденне явище, люди більше не захоплюються цим. Як Гордін розповів мені свою справу в присутності з багатьох свідків він сміявся над ним, коли я вважав цю справу дивовижною. У Самарі є муніципальний завод, на якому на момент початку революції працювало 23 тисячі робітників. Ці обрані члени Самарської ради. Коли 21 травня 1920 року вони відвідали завод, там працювало лише 1600 чоловік. За рік до того більшовики розпустили виконавчий комітет Ради робітників і селян уряду. Самара, оскільки в ній не було більшості, не хотіла нічого вживати, тому що багаті селяни просто робили контрреволюційну спробу, і таким чином розпуск виконкому ради був здійснений без тертя.