які зайняли Касань і були в околицях Самари. Більшовики не проводили жодних нових виборів замість міськради, обраної при 23 тис. робітників. Причина була в тому, що в тій совєті більшовики мали більшість. Через такі незаконні дії вони тримали під контролем увесь уряд, але це було представлення, яке не відображало реальних умов.
Але, крім цих випадків, які далеко не вичерпуються вищезазначеними, більшовики мають інший метод забезпечення більшості в совєті. Більшовики є правлячою державною партією. Папір націоналізовано; друкарні, будинки, одним словом, усе належить державі, а отже, в руках більшовицької партії. Таким чином, лише ця партія в змозі вести передвиборчу агітацію; що ж тоді дивуватися, якщо вони отримають найбільше голосів і найбільше місць. І при всьому тому трапляється, що меншовики або ліві соціал-революціонери отримують значну кількість голосів.
З усього цього видно, що в Російській Радянській Республіці Ради лише в невеликій мірі є виразником вільної волі робітників і селян. Своєрідне світло проливає на урядові Ради Росії резолюція, прийнята російсько-українськими анархістами «Набату» на їх останньому з'їзді, що відбувся в Харкові 3-8 вересня. У ньому, серед іншого, йдеться про ставлення до радянської влади:
«На початку радянської влади ми виявляли їй велику довіру. Але після того, як народжена революцією радянська влада протягом трьох років перетворилася на могутню державну машину, вона придушила революцію. Вона розвинулася в диктатуру пролетаріату над буржуазією, в диктатуру однієї партії і невеликої частини пролетаріату над усім пролетаріатом, над У той же час ця диктатура придушує волю широких трудящих мас. Через це революція втратила творчу силу, за допомогою якої можна було вирішувати різні проблеми революції, тому Радянська влада є уроком і застереженням для робітників усіх країн. Пропаганда з цією метою серед нижчих верств робітників повинна починатися з нелегальних груп і збирати навколо себе весь революційний матеріал».
Крім того, у «доповіді про ситуацію в Росії» читаємо:
«У той самий час, коли світовий імперіалізм судорожно хапається за кожну можливість задушити Радянську Росію, як батьківщину і джерело революційної інфекції, в самій Росії відбувається сумне розкладання революції.