Ми також не можемо називати комуністичною чинну політику оплати праці. Є два стандарти, за якими можна оцінити це питання: (1) земля, нація, держава, можливо, також клас; (2) працівники та особистість. Перша є відправною точкою для державних соціалістів, соціал-демократів, більшовиків, «комуністів»; друга — вихідна точка антидержавних соціалістів. Якщо ми думаємо про добробут країни, держави, навіть якщо це буде пролетарська держава, або класу, то ми зробимо все, щоб захистити це. Так роблять більшовики. Коли вибухнула революція, саме в цьому сенсі вони повинні були захищати революцію. Вони повинні були підтримувати промисловість країни будь-якою ціною, навіть якщо їм довелося відмовитися від головної вимоги соціалізму, а саме від рівної оплати праці. В даний час в Росії існує 35 ступенів заробітної плати або класів заробітної плати, люди з академічною освітою, інженери, техніки, організатори і т. д. відносяться до вищої класи заробітної плати, навчені робітники - до середнього класу, а некваліфіковані робітники - до нижчого класу. Крім того, розглядається питання, чи працюють робітники в закладах, які мають важливе значення для війни і проти контрреволюції. Вони навіть запропонували залізничнику влітку 1920 року тариф, який їм було запропоновано в 1912 році за царизму, але який потім відхилили. Ми, отже, змушені сказати, що Росія пішла на пса в питанні про заробітну плату, які б красиві фрази чи важливі аргументи Ленін не висував на її захист.
До цієї політики заробітної плати, яку ми щойно означили як антисоціалістичну, більшовиків спонукав важливий поворот умов. Робітники не в змозі заволодіти промисловістю. Вони не були до цього готові і не організувалися з метою захоплення виробництва. У Росії це, звичайно, було неможливо. Революція не прийшла тоді, коли робітники чи група революціонерів були готові до своїх революційних приготувань, або коли робітники були технічно настільки добре підготовлені, що вони могли без тертя взяти виробництво в руки капіталістичних лідерів (чи то техніків, чи то організаторів), але революція прийшла в Росію раніше, ніж робітники були в змозі підготуватися до неї. Коли ще й політична партія бере владу, то, природно, з неї не може вийти нічого соціалістичного. Не потрібно, отже,
зрештою, дивуйтеся тому факту, що більшовики не проводили соціалістичної політики заробітної плати, а, навпаки, були б підстави для подиву, якби вони виробили таку політику заробітної плати.