По-третє, завдяки утриманню грошей еталоном, яким вимірюється вартість праці, залишаються гроші, і саме з цієї причини гроші мають незалежну величину та значення.
Та обставина, що жодна приватна особа не може взяти з банку гроші чи інші цінності за банкноту і що держава вступила на місце приватного капіталіста, має далекосяжне значення. Приватна особа більше не має права вимагати будь-яких матеріальних цінностей у вигляді спадщини тощо; ці цінності належать усьому народу, колективу; до держави. Таким чином, фінансова система є колективістською або частиною державного бізнесу, на відміну від капіталістичних держав, де існує приватна економіка.
Ми також бачили, що в Росії не приватна фінансова система, а державна фінансова система. Відповідь на питання -
Від визначення слова капіталізм залежить те, чи можна в цьому зв’язку говорити про державний капіталізм чи державний соціалізм. Якщо під капіталом ми маємо на увазі відсоткові цінності, грошові суми або таке інше, то про російський радянський режим можна говорити лише як про державний соціалізм. Але якщо ми під капіталом маємо на увазі загальну суму вартості землі, машин, засобів виробництва та копалень тощо, коротше кажучи, загальну суму накопичених цінностей не індивіда, а цілого колективу, тоді ми б влучили до правильного значення, використовуючи слово державний капіталізм. Під капіталом і капіталізмом соціалісти, однак, нехтуючи будь-якими більш-менш науковими та нечіткими поясненнями, мали на увазі владу, за допомогою якої робітників експлуатують через приватну власність і пов’язану з нею систему оплати праці. Але те, що система заробітної плати існує не тільки в приватній власності, а й у колективній або державній власності, демонструють нам муніципалітети, державні залізниці та націоналізовані пошти, а також усі націоналізовані підприємства в капіталістичній державі, з одного боку, і в радянській республіці, з іншого. Але для робітника, найнятого муніципальною адміністрацією, державними залізницями та поштою, їхній роботодавець, навіть якщо це держава, має таке ж значення, як приватний капіталіст Крупп, Тіссен чи Стіннес. Поки вони є найманими рабами, вони відчувають над собою панівну владу капіталізму та держави. Так само мало, як робітникам, найнятим державним роботодавцем, спало б на думку вважати себе членами державного соціалістичного ладу, так само це й у випадку Радянської Росії. Відтепер ми повинні визнати більш правильним слово «державний капіталізм». Таким чином, ми ні в якому разі не будемо малювати фактичні умови гіршими, ніж вони є, а лише знайшли більш правильне визначення, яке стислим чином позначає умови однією фразою. І це державний капіталізм.