Смерть Ейхгорна стала сигналом для селян. Західноєвропейські солдати, знущані війною, навчилися вбивати у великому масштабі, а жорстокі від природи селяни, без лиску європейської культури, продовжували цю справу рук у ще більш варварських формах. Почали озброюватися. Скрізь, де з’являлися загони та невеликі загони, спочатку примітивно озброєні вилами та ціпами, вони піднімали повстання і вбивали австрійських та німецьких солдатів, де тільки потрапляли.
Легко зрозуміти, що мораль через це страшенно постраждала. Людське життя майже не мало цінності. З ворогом уже не домовлялися, а били його до смерті. Селянам нарешті вдалося роздобути сучасну вогнепальну зброю, але, по-перше, в дуже невеликих кількостях. Революціонер, який пережив цей стан речей, так розповідає про жахливе становище, про відчайдушну мужність селян.
"Більшовики в Москві скаржаться на некомуністичний дух українських селян. Вони дійшли висновку, що такий некомуністичний дух існує з того факту, що селяни повстають проти Радянської республіки. Вони називають селян "куркулями". Кулаком у Росії називають багатших селян, які виступають проти скасування приватної власності та проти запровадження комунізму. Кажуть, що селяни гуртуються, воюють і вбивають. Комуністи, які так говорять, не мають жодного уявлення про те, що відбувалося в Україні, з якими подіями пов'язано теперішнє становище. «Коли селяни під проводом соціалістів, анархістів, більшовиків і т. д. боролися проти гніту Скоропадського, німців, австрійців, Каледіна і т. д., вони були дуже недостатньо забезпечені зброєю. Так, наприклад, я був у бою, в якому 500 селян мали лише 200 рушниць. До кожної рушниці було по два патрони. Чисельність ворога становила понад 1000 чоловік. 500 селян стояли в одному загоні, 200 озброєних рушницями стояли в перших рядах. Чисельно переважаючий ворог був дуже добре забезпечений найсучаснішою зброєю. У них були автомати, у нас нічого. Всі знали, що першими повинні падати перші ряди і що черга потім прийшов би до інших. І, досі, ніхто не покидав свого місця. Навпаки, кожен чекав, поки його передній впаде, щоб потім взяти свою рушницю.
«Така сліпа відвага могла виникнути лише з крайнього відчаю і з найсмертнішої ненависті, викликаної в серцях селян драконівськими заходами найнелюдської реакції.