Причина того, що ім’я Махно набуло такого значення в Україні, полягає не стільки в яскравості особистості Махна, скільки в дусі українського селянства, яке в Махно персоніфіковано і символізовано.
Платон Махно народився в селі Гулай-Поле Александровської губернії. Юнаком прийшов до соціалістичного руху. Був видавцем-партнером газети «Euro Vjestnik». Ще не маючи 20 років, він застрелив «Пристова», співробітника російської царської таємної поліції. Був засуджений до смертної кари, довічно помилований на каторзі і засланий до Сибіру. Революція 1917 року звільнила його. Понад десять років перебував на засланні. Через страждання та труднощі тюремного життя він став тісний. Це маленька людина, яка страждає найвищим ступенем і часто страждає сильними крововиливами, які переповнюють його під час ходьби або розмови. За родом і за побутом він селянин. Він називає себе анархістом, але більше український селянин, ніж анархіст-теоретик. І саме це ріднить його з селянами і робить його таким популярним і улюбленим серед них.
Але якщо Махно має спільне українське селянство з селянами, то останні мають спільне з Махном анархізм. Українські селяни найміцнішими зв’язками пов’язані з маркою анархізму Махно. Махно є, власне кажучи, не що інше, як теоретичне вираження цього селянського анархізму. Анархізм українських селян не будується на теоріях Гудвіна, Прудона чи Кропоткіна, але справа в тому, що частина анархічних теорій знаходить вираження в тенденціях і проявах українських селян.
Анархічні теорії містять негативну і позитивну частини. Негативними є антимілітаризм, децентралізація та заперечення держави. Позитивними сторонами є об'єднання незалежних вільних комун у федеративні одиниці, федералізм, повага до вільної особистості в необхідному об'єднанні на економічному та політичному полі.
Зусилля українських селян прикриті негативними сторонами анархізму. Селяни не хочуть перепізнати будь-який уряд. Теоретично можна сказати, що вони заперечують державу. Вони борються з функціями держави: вони не хочуть ставати солдатами, вони ненавидять і гидують чиновництвом і бюрократією, не хочуть платити жодних податків, одним словом, вони займають вороже ставлення до всіх функцій держави. Вони є антимілітаристами, коли протистоять мілітаризму держави, але вони захищають власну свободу всіма засобами. Але навіть якщо негативні частини анархізму є найвидатнішими частинами анархізму українського селянського руху, цей рух не є чисто негативним як рух. Селяни — не теоретичні, а радше сентиментальні анархісти. Вони також у різних випадках показали, що вони здатні регулювати свої справи відповідно до своїх лібертарних тенденцій і навіть у сенсі комунізму.