І населення усвідомлює, що це Червона Армія. Зовні для боротьби з капіталістичною реакцією це не може мати такого впливу, і, як показують наведені приклади, воно не має такого впливу. Як я довідався в полтавському уряді, після вигнання поляків із Полтави й Києва Червону Армію в першу мить зустріли радісно. Але ця радість тривала недовго. Селяни зазнавали надзвичайного гніту з боку польських військ. Проти них підняли повстання, а коли прийшла Червона армія, її сприйняли як визволительницю. Але оскільки війна тривала довше, радянська влада була змушена забирати зерно у селян, щоб мати можливість прогодувати армію. Україна, яку вони тепер знову тримали в своїх руках, і, перш за все, уряд Полтавщини, який належить до найбагатших зернових країн світу, дуже вітали виснажену радянську владу, і вона вимагала зерна від селян. Тому селяни тепер так само люті проти радянської влади, як колись проти поляків.
Частина 7
сторінка 111/158